Гуляйгород, Хорея Козацька – Тера Козацька


Виконавець – Гуляйгород, Хорея Козацька / Hulajhorod, Choreja Kosatska
Альбом – Тера Козацька. Українська традиційна і шляхетська музика XV-XVIII ст. / Terra cosaccorum. Traditionelle und geistliche Musik der Ukraine aus dem 15.-18. Jahrhundert
Видавець, каталожний номер: Арт-Велес – AVE 026
Формат – CD-Audio
Рік видання – 2010
Джерело – інше

 

Буклет

  

  

  

Перелік записів:

01. Із-за гори, із-за кручі (історична) / Aus dem steilen Berg heraus (historisches Lied)
02. Орлиця (танець) / Wildtaube (Tanz)
03. Тиха, тиха на дворі погода (лірична) / Ruhig, ruhig ist das Wetter draußen (historisches Lied)
04. Гопак (танець) / Gopak (Tanz)
05. Ой, туман яром (лірична) / Ach, legt sich der Nebel über die Schlucht (lyrisches Lied)
06. Ой у тебе, дядю (щедрівка) / Onkelchen, du hast einen guten Sohn (Weihnachtstied)
07. Возбранній воєводі (кондак) / Gewählte Befehlshaberin (Lobpreis der heiligen Mutter Gottes)
08. Кто кріпко на Бога уповая (кант) / Wer Gott seine Seele anbefiehlt (Lobpreis)
09. Оле, оле, окаянная душе (духовний концерт) / Weh, weh die verfluchte Seele (geistliches Konzert)
10. Богородице вірним обороно (кант) / Gottesmutter die Beschützerin der Treuen” (Lobpreis)
11. Хорея Козацька (танець) / Choreja Kosatska (Tanz)
12. На ріках сідохом горка Вавилона (псалом) / An den Flüssen Babylons (Psalm)
13. Санжарівка (танець) / Sanscharivka (Tanz)
14. Пийте, браття, попийте (бенкетний кант) / Trinkt, Brüder, trinkt weiter (Loblied beim Festmahl)

• Гуляйгород / Hulajhorod (№ 1 – 5)
Хорея Козацька / Choreja Kosatska (№ 7 – 12)
• Гуляйгород та Хорея Козацька / Hulajhorod und Choreja Kosatska (№ 6, 13, 14)

Інформація з обкладинок та буклету:

«TERRA COSACCORUM» – спільний альбом українських гуртів «Гуляйгород» та «Хорея Козацька». Водночас «TERRA COSACCORUM» – латинська назва української землі, знана колись у Європі. «UKRAINIA quo est TERRA COSACCORUM» було написано на карті Іоана Баптіста Гоманно, надрукованій у 1712 році в Нюрнберзі.

Те, що було відомо європейцям у XVIII ст., сьогодні заново відкривають наші сучасники. Адже через певні історичні обставини «тера козацька» стала «тера інкогніто» як для мешканців Західної Європи, так і для самих українців. І зараз ми дістаємо з полиці стару карту України й стираємо, з неї пил, щоб побачити чудесний, світ шляхетних лицарів і високої культури. Значна заслуга в цьому музикантів з «Гуляйгорода» та «Хореї Козацької», які досліджують старовинну українську музику. Сама назва «гуляй-город» (означає пересувну бойову споруду, з бійницями, яку використовували запорізькі козаки при облозі фортець), окреслює тематику фольклористичних пошуків гурту. «Хорея козацька» («танець козацький») серед музичних проектів, що досліджують давню музику, теж унікальна, бо між розпорошених духовних, світських та фольклорних пам’яток вибирає ті перлини, що відкривають неповторне обличчя старої України-Русі. У своїх експедиціях «Гуляйгород» відшукує народні співи і танці. «Хорея Козацька» відтворює давню аристократичну музику. Завдяки їхньому тандему ви можете відчути й оцінити традиційну й шляхетську музичні культури.

Далі у коротких анотаціях ми представимо вам зміст і походження кожної пісні.

Фольклорним пам’яткам пощастило більше. Хоча носіїв усної традиції нищили «совєтські» лихоліття, вони все-таки донесли багатющий спадок, що майже не змінився за останню тисячу років. Новорічна щедрівка «Ой у тебе, дядю, син хороший» (№6), вихваляє-віншує молодого лицаря, не забуваючи і його вірного товариша – бойового коня, якому козак завдячує своїм життям. Ця пісня є фольклоризацією лицарсько-дружинної поезії часів Київської Русі. Учасники «Гуляйтгроду» перебрали її з уст в уста у селах Центральної України. Перебрали не лише текст і мелодію, а й манеру та естетику виконання.

Гімни – канти.

«Возбранній Воєводі» (№7) (кондак пресвятій Богородиці Острозького наспіву) це початок Акафісту (молитовно-хвалебної нісні) до Богородиці. Він належить до канонічний православних творів, що виконувались на Службі Божій в свята, які вшановували Богородицю: Благовіщення (7 квітня), другий день Різдва (8 січня), Покрови (14 жовтня). У храмах, збудованих на честь Покрови Пресвятої Богородиці, акафіст співали щонеділі. Богородиця з омофором («покровом») – «Покрова» була заступницею воїнів-козаків, їхньою покровителькою. Тому пісня «Возбранній воєводі победітельная…», тобто «Непереможні владарці на честь перемоги..», була однією з найпоширеніших, і найулюбленіших серед козаків усіх станів. Двір князів Острозьких, що веде свій родовід від Давньоруського київського князя Рюрика (IX ст.), Володимира Хрестителя і короля Данила Галицького, був потужним економічним, військовим, політичним, релігійним, культурним і науковим центром в XIV-XVII століттях. Острозькі сприяли розвиткові науки, писемності, книгодрукування. При їхньому дворі було витворено свій власний варіант літургійного співу. Сучасна музична культура України успадкувала значну кількість пам’яток Острозького наспіву, одна другої кращих. Цей «кондак» якраз належить саме до цих пам’яток.

Ще одна популярна лицарська пісна – це кант «Богородице вірним обороно» (№ 10). Його можна назвати одним із національних гімнів XVII ст., на його мелодію співали ще цілий ряд духовних і релігійних пісень.

Кант «Кто кріпко на Бога уповая» (№ 8) (автор Феофан Прокопович XVIII ст.) сповнений віри у силу Християн, які готові протистояти діям новоявлених коронованих деспотів.

Історичні пісні.

Пісня «Із-за гори, із-за кручі» (№ 1) – про полковника Данила Нечая, героя національно-визвольної війни 1648-1659 рр. насправді є піснею про його трагічну смерть, відома в численних варіантах по цілій етнічній карті України. Та в нашій пісні він – безсмертний герой, що боронить «права та вольності своєї землі, потоптані і зневажені нашими братами і, водночас, ворогами – ляхами».

Біблійний псалом 136 «На ріках сідохом горка Вавилона» (№ 12) – переспів відомого біблійного псалму. Після Полтавської битви (війна 1709 року України і Швеції проти Росії) його майже буквально сприймали як пісню українських невольників, як невольничий плач. І клятвою вірності своїй батьківщині звучать в устах українців впродовж XVIII та XX століть рядки: «Ієрусалиме, аще тя забудем – душею і тілом забвенні да будем»

Ліричні пісні

«Тиха, тиха на дворі погода» (№ 3), «Ой, туман яром» (№ 5) – пісні, що завше зв’язані зі співпереживаннями людиною життєвих драм: святості й гріха, любові та зради, воєн та миру, смерті та народження. Вони звучать як пересторога для тих, хто співає і слухає ту пісню: аби те лихо та гірка доля їх минули. Воєнні лихоліття і зрада, народження байстрюка, жалощі за втраченим коханням – трагічне тло для високої народної поезії, з її дивовижними тонкими метафорами та вишуканими образами. І вся ця наддніпрянська поліфонія народної української пісні козацьких часів, що дожила до наших днів, продовжує звучати в молодих, а не старечих голосах.

Духовний концерт «Оле, оле, окаянная душе» (№ 9) («Доки, доки нерозкаяна душе?») – взірець високого музичного бароко України. Цей п’ятиголосний концерт сучасні дослідники Н.Герасимова-Персидська та Є.Ігнатенко називають «одним з кращих ліричних творів в партесному стилі».

Як покаяльний чи покутний концерт він складається з двох характерних, майже рівних за обсягом, частин. Перша – це звернення до нерозкаяної душі, а друга – молитва до Богородиці. Другу частину виконано з інструментальним супроводом, що допускалося в церкві Києво-Галицької Метрополії в середині та другій половині XVII ст., а також на початку XVIII ст., що також стверджує європейські музичні смаки тогочасної України.

Інструментальна музика та музика До танцю теж представлена в нашому альбомі. «Хорея Козацька» (№ 11) – твір з 1640 року, що зберігся в клавірній табулатурі Братіслави. Назва твору перекладається як «Танець козацький». Ця, пам’ятка поєднує орієнтальні та європейські мотиви, що притаманно музичним творам XVI – XVII ст., оскільки козаки активно контактували з сусідами – Оттоманською імперією та Кримським Ханством.

Контрастом до цих творів звучать швидкі, запальні козачки. Танці «Козак», а згодом і «Козачок» входять до танцювальної культури Східної Європи з XVI ст., з часу появи на історичній арені самих козаків. Ці танці пройшли цікаву трансформацію, часом до невпізнання. Козачки із знайомим нам ритмом (2/4) входять в бальні танці України, Польщі, Литви, Білорусі, Росії вже в XVIII ст. А на початку XIX ст. в пансіонах для шляхетних панянок Харкова викладався «Козачок» на 12 фігур. Традиційні танці, представлені на диску «Гопак» (№ 4), «Орлиця» (№ 2), «Санжарівка» (№ 13), дожили аж до сьогодні під стріхами сільських хат Наддніпрянської України, в руках народних скрипалів.

І врешті, вслухаючись в бенкетний кант кінця XVII ст. «Пийте, браття, попийте» (№ 14), вдармо лихом об землю, випиймо добру чарку доброго трунку-вина-пива-меду в доброму товаристві і з доброї оказії. Пиймо, щоб не лити на землю, тобто не за спокій душі, а за здоров’я, пиймо лише на «Многая і благая літа», щоб підківку та шаблі бряжчали, а вороги мовчали. Отак, ми здійснили подорож до землі козацької – України. Справжні дива творить з нами щира музика і щире слово, звернені від серця до серця. І хай ця музично-поетична подорож до нашої землі козацької, до нашої Русі-України відгукнеться у серці Вашім, ласкавий слухачу, вірою в найшляхетніше, що сповнює наше життя змістом.

*  *  *

«TERRA COSACCORUM» – unter diesem lateinischen Namen war ehemals das Land Ukraine in Europe bekannt. «UKRANIA quo est TERRA COSACCORUM» – stand auf der Landkarte von Johann Baptist Gomanno, die 1712 in Nürnberg herausgegeben wurde. «TERRA COSACCORUM’ heißt auch das gemeinsame Musikalbum der ukrainischen Musikgruppen «Hulajhorod» und «Choreja Kosatska».

Was für die Europäer des 18. Jahrhunderts gut bekannt war, muss heute neu entcjeckt werden. «Terra cosaccorum» hat sich in Folge der historischen Umstände nicht nur fur die Westeuropaer, sondem aueh fur die Ukraiaer Telbst ins «Terra incognita» umgewandelt. Lassen wir die in Vergessenheit geratene Kultur in ihrer weltlichen und geistlichen Musik wieder auferstehen. Die Künstler von «Hulajhorod» und «Choreja Kosatska» haben wesentlich dazu beigetragen, die alte , ukrainische Musik zu erforschen. Die Gruppe «Hulajhorbd» sucht auf Forschungsreisen in den Dorfern der Ukraine nach alten Liedern und Tänzen. Während «Choreja Kosatska» Archive als Quellen für die altertümliche aristokratische Musik nutzt. Dank ihrem Zusammenwirken können Sie die bäuerliche und adelige Kultur schätzen lernen und genießen.

Nachstehend sind Kurzinhalt und Herkunft jedes Musikstücks für Sie dargelegt.

Die ukrainischen Volkslieder haben relatives Glück gehabt. Obwohl in der Ukraine die Träger der Traditionen von den Sowjets vernichtet wurden, haben sie sich durch mündliche Überlieferungen dennoch erhalten und für uns eine reiche Erbschaft aufbewahrt, die sich in die letzten tausend Jahren wenig geändert hat. Das Weihnachtslied «Onkelchen, du hast einen guten Sohn» (№6) wird zu Ehre eines jungen Ritters und seines treuen Kameraden des Streitrosses gesungen, dem er für sein Leben zu Dankbarkeit verpflichtet ist. Dieses Lied gehört zur Ritterdichtung aus der Zeit des Kyjiwer Rus’.

Die Künstler der Musikkapelle «Hulajhorod» haben das Lied von Mund zu Mund in Dörfern der Zentralukraine übernommen. Sie haben nicht nur Text und Melodie ausgeschrieben, sondern sich auch Singweise und Ästhetik des Liedes angeeignet .

Lobpreisen

«Gewählte Befehlshaberin» (K97) (Lobpreis der heiligen Mutter Gottes), ist ein Gesang aus der Zeit der Pürsten Ostrozky. Er gehört zu den kanonischen orthodoxen Musikwerken, die während der festlichen Gottesdienste, und zwar am Mariä-Verkündigungstag, atn zweiten Weihnachtstag und am Mariä-Schutztag aufgeführt wurden. In den zu Ehre der Gottesmutter errichteten Kirchen wurde jeweiliges Akathystos (akafist – Marienhymnus der ortodoxen Kirchen, der im stehen gesungen wird) wöchentlich gesungen. Die Mutter Gottes galt als Schutzpatronin der Kösaken. Deshalb war dieses Sieglied” das beliebteste und am meisten verbreitete Stück unter allen Kosaken. Der Hof der Fürsten Ostrozky, die vom Kyiver Fürsten Rurik (9. Jahrhundert), Wolqdymyr dem Täufer und Danylo Halycjky abstammen, war ein starkes Wirtschafls-, Militär-, Politik-, Religions-, Kultur- und Wissenschaftszentrum des 14.-17. Jahrhunderts. Die Fürsten Ostrozky förderten die Entwicklung der Wissenschaft, des Schrifttums und des Buchdrucks. An ihrem Hof wurde eine eigene liturgische Gesangsweise entwickelt. Die moderne Musikkultur der Ukraine hat viele Musikwerke vom sogenannten “Ostrozky Gesang» geerbt.

Vorstehender Lobpreis ist ein denkwürdiges Beispiel aus dieser Epoche.

Ein weiteres beliebtes Ritterlied ist der Lobpreis «Gottesmutter die Beschützerin der Treuen» (№ 10). Dieses Werk kann man als die Nationalhymne des 17. Jahrhunderts bezeichnen. Auf seine Melodie wurden mehrere geistliche und religiöse Lieder gesungen.

Der Lobpreis «Wer Gott seine Seele anbefiehlt» (№ 8) (Autor “Feofan Prokopovich, 18. Jahrhundert) beschreibt den Glauben der Christen, die bereit sind der Unterdrückung durch die Gewaltherrscher Widerstand zu leisten.

Historischc Lieder

Das Lied «Aus dem steilen Berg heraus» (№ 1) ist Oberst Danylo Netsehaj, einem Heltlen des nationalen Befreiungskrieges 1648-1659 gewidmet. Das Werk ist in vielen Varianten in der ganzen Ukraine bekannt. Es geht utti das tragische Sterben des Obersten. In der von uns gesungenen Variante aber ist er ein unsterblicher Held und verteidigt «die Rechte und Freiheiten seines Landes, die von Feinden vernichtet und verachtet sind».

Dei Psalm 136 «An den Flüssen Babylons» (№ 12) ist nach dem verlorenen Kampf bei Poltava (im Krieg 1709 der Ukraine mit Schweden gegen Russland) fast buchstäblich zu einem Klagelied der ukrainischen Sklaven geworden. Der Treueschwur an die Heimat der Ukrainer klingt im Laufe des 18. – 20. Jahrhunderts aus dem Lied «Jerusalem, wenn wir Dich vergessen, fallen unsere Seelen und Leiber der Vergessenheit anheim»;

Lyrische Lieder

Die Lieder «Ruhig, ruhig ist das Wetter draußen» (№ 3) und «Ach, legt sich der Nebel über die Schlucht» (№ 5) sind inhaltlich wie die ganze Lyrik mit den dramatischen Erlebnissen im Menschenleben verbunden. Sie erzahlen über die Konfrontation von Heiligkeit und Sünden, von Liebe und Verrat, von Krieg und Frieden, von Geburt und Sterben. Sie sind für Sänger und Zuhörer als Mahnung und Warnung damit Unglück und bitteres Schicksal an ihnen vorüber gehen. Kriegsunruhen und Verrat, Geburt eines unehelichen Kindes, leiden an verlorener Liebe – das alles ist tragischer Hintergrund für die gehobene Volkspoesie, mit ihren wunderschönen Metaphem una gefühlstiefen Gestalten, die das Bewusste und sogar das Unbewusste ansprechen. Und diese ganze Pholyphonie der ukrainischen Volkslieder aus der Kosakenzeit, die bis zu den heutigen Tagen überlebt haben, erklingt mit den jungen, frischen Stimmen.

Das geistlicne Konzert «Weh, weh, die verfluchte Seele» (№ 9) ist ein Vorbild der hohen barocken Musik der Ukraine. Dieses fünfstimmige Konzert wird von ukrainischen Musikforschern als «eines der besten lyrischen Werken in zwei fest gleichwertigen Teilen. Das erste Teil ist ein Appell an eine nicht bereuende Seele. Der zweite Teil ist ein Gebet an die Gottesmutter. Im Gegensatz zu der bis dahin gepflegten reinen Chormusik wird der zweite Teil mit Instrumentalbegleitung aufgeführt, was in den Kirchen der Kyiver-Halyzischen Metropole inder zweiten Hälfte des 17. und Anfang des 18. Jahrhunderts zugelassen wurdfe. Damit wird auch die europäische Orientierung der Musik der Ukraine in der damaligen Zeit deutlich.

Instrumental und Tanzmusik Werden ebenfalls in unserem Musikalbum präsentiert. «Choreja Kosatska» (№ 11) ist ein Musikwerk aus dem Jahr 1640, das in einer Klaviertabulatur in Bratislava erhalten geblieben ist. Der Name des Stückes bedeutet «Kosakentanz». Es vereint in sich die europäischen und orientalischen Motive. Das war für die Musikwerke des 16.-17. Jahrhunderts typisch, weil die Kosaken enge Beziehungen mit dem benachbarten Osmanischen Reich und dem Krimischen Khaganat hatten.

Mit geistlichen Musikwerken kontrastieren schnelle und mitreißende «Kosatschkys» (Kosakentänze). Der Tanz «Kosak» und dann auch «Kosätschok» werden im 16. Jahrhundert mit dem Auftreten der Kosaken auf derhistori sehen Bühne Teil der Kultur des Europas. Im Laufe der Zeit erfuhren diese Tänze zahlreiche Variationen. Seit dem 18. Jahrhundert zählen «Kosatschoks» mit dem für uns so bekannten Rhythmus (2/4) zu den beliebtesten Balltänzen in der Ukraine, in Polen, Litauen, Weißrussland und Russland. Anfang des 19. Jahrhunderts wurde «Kosätschok» mit 12 Figuren in den Pensionaten für adelige Mädchen unterrichtet. Traditionelle Volkstanze wie «Gopak» (№ 4), «Wildtaube» (№ 2) und «Sanscharivka» (№ 13) haben unter den Dächern der Bauernhäuser in der Zentralukraine im Liedgut der Volksgeiger bis heute überdauert.

Und zuletzt wollen wir mit einem Lied aus dem 17.Jalirhundert «Trinkt, Brüder, trinkt weiter» (№ 14) unser Elend vergessen machen, ein volles Glas Wein-Bier-Honigwein in guter Gesellschaft und aus gutem Anlass leeren. Wir wollen das Glas austrinken und nichts verschütten. Wir wollen nicht auf das Seelenheil, sondem nur auf die Gesundheit und auf «viele gute Jahre» trinken, damit «Hufeisen und Säbel klirren, und die Feinden schweigen».

Das war nur ein kurzes Streifzug durch die Geschichte der alten Musiktraditionen der Ukraine, die nun wieder als Teil der europäischen Kultur zurückkehren.

Taras Kompanitschenko

«Гуляйгород»: Анастасія Філатова, Данило Данилейко, Ірина Барамба, Кий Данилейко, Олександр Вовк, Олексій Нагорнюк, Олена Дідик, Руслаи Павлюк, Северин Данилейко, Сергій Постольников / «Hulajhorod»: Anastasija Filatova, Danylo Danylejko, Iryna Baramba, Kyj Danylejko, Olexandr Vovk, Oleksij Nagornjuk, Ojena Didyk, Ruslan Pavljuk, Severyn Danylejko, Sergij Postolnykov.

«Хорея Козацька»: Данило Перцов, Михайло Качалов, Іванна Данилейко, Ірина Данилейко, Маруся Данилейко, Северин Данилейио, Сергій Охрімчук, Тарас Компаніченко / «Choreja Kosatska»: Danylo Perzov, Mychajlo Katschalov, Ivanna Danylejko, Iryna Danylejko, Marusja Danyleiko, Seveiyn Danylejko, Sergij Ochrimtschuk, Taras Kompanitschenko

Обкладинка – фрагмент ікони «Воздвиження Чесного Хреста». XVII ст. На звороті – «Олімп» з панегірику 1730 року / Umschlag – Fragment der Ikone “Kreuzerhöbung”. l7 Jahrhundert Rückseitc – “Olymp” aus dem Panegyrikus 1730

Mail: office@artveles.com; www.artveles.com
© ℗ 2010 – Арт Велес