Леся Боровець – Сум Афродіти


ВиконавецьЛеся Боровець
Альбом – Сум Афродіти
Видавець, каталожний номер: Наш Формат – без номера
Формат – CD-Audio
Рік видання – 2010
Джерело – колекція Andriy Vasylyk

 

   

Перелік записів:

01. Сум Афродіти (Б. Янівський – Б. Стельмах)
02. Гуси-лебеді (сербська мелодія, обробка: Б. Янівський – Б. Стельмах) дует з Тео Морозом
03. В пустелі сизих вечорів (Б. Янівський – Л. Костенко)
04. Не забудь (Б. Янівський – Б. Стельмах) дует з В’ячеславом Соколовим
05. Калини цвіт (Б. Янівський – Б. Стельмах)
06. Сиве крило (Б. Янівський – Б. Стельмах) дует з Ігорем Левенцем, recit. Богдан Янівський
07. Як я спала на сені (українська народна пісня, обр. Б. Кудли)
08. Верховинська колискова (Б. Янівський – Б. Стельмах)
09. Зелені дні (Л. Боровець)
10. Вже осінь (В. Тритяк)
11. Альое-фокс (Кулеба) дует з Михайлом Богачем
12. Стрийський парк (Є. Козак – Р. Братунь)
13. П’ю за любов (А. Адаманів – В. Софронів)
14. Прийде ще час (Б. Весоловський) дует з Михайлом Богачем
15. Щастя, неначе зорі (А. Кос-Анатольський – Я. Майстренко)
16. Намалюй мені ніч (М. Скорик – М. Петренко)
17. Ти, і Твої чорні очі (Б. Весоловський – Я. Масляк)
18. Останній поцілунок (І. Чума)
19. Пригода (Є. Козак – Б. Нижанківський)
20. Знову у Львові (О. Зелінський)
21. Соколики (Р. Демчишин – М. Матіїв-Мельник)
22. Чар Карпатських гір (Б. Весоловський) дует з Мар’яном Шуневичем
23. Лети, тужлива пісне (Б. Весоловський)

• Записи взяті з архіву Лесі Боровець: 1,5 (1974); 2 (1968); 3 (1972); 4, 6 (1969); 7-8 (1974); 9 (1979); 10-15 (1990); 16-19 (1996); 20-23 (1993)

• 1, 2, 3, 4, 5, 6: естрадний оркестр Львівського радіо і телебачення (кер. Богдан Янівський);
• 7, 8: вокально-інструментальний ансамбль “Ватра” Львівської філармонії (кер. Богдан Кудла);
• 9: естрадно-джазовий ансамбль “Медікус” (кер. Ігор Хома);
• 10,11,12,13,14,15: ансамбль “Львівське ретро” (кер. Олександр Зелінський);
• 16, 17,18, 19, 20, 21, 22, 23: ансамбль “Галицька ревія” (кер. Ростислав Демчишин)

Записи з альбому:

Інформація з обкладинок та буклету:

Літнього вечора 1967 року я вів на Львівському телебаченні тележурнал «Музика і життя». Останньою сторінкою журналу було представлення молодої естрадної співачки. Кілька вступних слів я закінчив словами: «… отже виступає студентка Львівської державної консерваторії ім. М.Лисенка Леся Боровець». Ефір перейняв зображення Лесі, і вже за секунду я разом з телеглядачами слухав як вона настроєво виспівувала пісню Богдана Янівського «Хлопче, хлопче, в сірому плащі». Я заслухався піснею і коли вона пролунала, хотів підійти до виконавиці та привітати її. Але вона сама підбігла до мене з переляком та майже зі слізьми в очах і промовила: «Що ви наробили… Ви сказали, що я студентка консерваторії, а я тільки туди поступаю. Зараз ідуть вступні іспити. Мене тепер можуть не прийняти!»

Цей комедійний епізод Леся Боровець згадує тепер з усмішкою, але щодо самого виступу, то він став для неї знаковим, адже після нього вона увійшла в коло активних учасників львівського естрадно-виконавського мистецтва. Часті виступи на радіо і телебаченні, прем’єрне виконання пісень львівських авторів зробили її дуже швидко популярною. І те, що популярність співачки ще тоді не вилилася за «львівські береги», є не якимось її упущенням, а тільки свідченням слабкого керівництва музичним процесом в умовах централізованої держави.

Леся Боровець володіє голосом великого діапазону, що має характерний, лише їй властивий тембр. Чіткість інтонації, досконала ритмічна точність, тонке відчуття мелодійного руху, а, крім того, висока музична освіта (Леся Боровець закінчила фортепіанний факультет консерваторії) – все це дало їй можливість стати чудовою виконавицею пісень, особливо тих, що написані в танцювальних ритмах.

Тому коли я організовував ансамбль «Львівське ретро» у мене сумнівів не було – солісткою ансамблю може бути тільки Леся Боровець. І я не помилився. У «Львівському ретро» талант співачки набув начеб другого дихання. її виступи захоплено сприймали в Україні, Польщі, Канаді, США. Відтоді інтерпретаційна реставрація призабутих пісень стала одним з головних напрямків її творчості.

Олександр Зелінський, доцент Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка, музикознавець

*  *  *

Коли Богдан Янівський вперше привів цю напрочуд скромну дівчинку в музичну редакцію Львівського радіо, я спочатку навіть не впізнала її. І тільки тоді, як він з ентузіазмом відрекомендував: «Знайомся – це унікальний голос, друга Анна Герман!» – я схаменулася: та це ж та співачка, яку, завдяки телепрограмам, уже добре знають у Львові і яка так гарно, в дуеті з Тео Морозом, співає пісню Янівського Гуси-лебеді»…

То був десь так кінець 60-х років минулого століття. Відтоді ми не раз зустрічалися з Лесею. Щоправда, були то, переважно, музичні, так би мовити, зустрічі: і в піснях Богдана Янівського з оркестром Львівського радіо і телебачення, і в імпровізаційних композиціях Ігоря Хоми з джаз-ансамблем «Медікус», і в програмах ансамблів «Львівське ретро» та «Галицька ревія»…

У фонотеці Львівського радіо дотепер зберігається запис розмови зі співачкою, використаний в естрадній програмі «Мандрівний меридіан» від 1987 року. Від часу тієї нашої розмови минуло понад 20 років. І я тепер, у 2010-му, направду тішуся тим, що Леся Боровець стала визнаною професійною співачкою: звання заслуженої артистки України – найкращий тому доказ.

Марта Кінасевич – музикознавець, редактор музичної редакції Львівського радіо, член НСЖУ

*  *  *

Хто з нас, старшокласників, студентів 60-х років, не захоплювався оксамитним голосом співачки Лесі Боровець, рівним в усіх регістрах, чистим, без неприємних призвуків, котрий часто, мало не щодня звучав з радіо чи телебачення? Ми відкривали для Себе композиторів Ігоря Хому, Богдана Янівського…

Це була високомайстерна українська естрадна музика, котра в інтерпретації Лесі Боровець захоплювала новизною, сягаючи одночасно своїм корінням в українську довоєнну легку музику. Співпраця Лесі з «Медікусом» – ансамблем під керуванням І. Хоми, оркестром «Веселі скрипки» під керівництвом Б. Янівського – неповторна, вагома сторінка української естрадної музики 60 – 70-х років.

Коли я скажу, що першу скрипку в ансамблі «Львівське ретро», котрим керував О. Зелінський, грала Леся – зі мною погодяться всі, сподіваюсь, – і сам маестро.

Любов Козак, тележурналіст, редактор музичних програм Львівського телебачення

*  *  *

Коли я організував перший в Україні Галицький симфонічний оркестр (1989), коли були незабутні події здобуття державної незалежності, моя дружина Леся була на гастролях у США й Канаді із ансамблем «Львівське ретро». Повернувшись з тих країн, вона привезла дуже багато нотного матеріалу, такого, якого у нас ще неможливо було знайти. Ті твори були надзвичайно талановито написані молодими інтелігентними музикантами, які були вимушені емігрувати з України у 30-ті роки. Це, зокрема, Б. Весоловський, О. Курочко, В. Тритяк та ін.

Тоді в мене й зародилася думка створити елітний, близький до «Львівського ретро» колектив. Я створив «Галицьку ревію» у 1993 році. Мав честь зробити аранжування прекрасних мелодій нашого неповторного ретро. Це було непросто, адже необхідно було застосувати увесь свій професійний досвід для того, щоб створити ту задушевну атмосферу, той вишуканий стиль епохи 30-х років.

Основною солісткою з самого початку заснування ансамблю «Галицька ревія» є Леся Боровець. Я би назвав її ретровою співачкою. Леся шляхетна і, власне, цей шарм нашої інтелігенції тих часів їй дуже відповідає.

Ростислав Демчишин, диригент, композитор, піаніст, заслужений діяч мистецтв України, член НСКУ

*  *  *

ЛЕСЯ БОРОВЕЦЬ

Леся Боровець народилася 30.03.1949 року у Львові. Закінчила Львівську консерваторію ім. М. Лисенка (1972; клас фортепіано Л. Крих, вокалу навчалась у М. Байко і Т. Карпатської). Працювала концертмейстером у Львівській хореографічній школі (1972-73); концертмейстером-педагогом Дрогобицького (1974-76) та Івано-Франківського (1976-78) музичних училищ; 1978-79 – методист фортепіанного відділення Львівського управління культури, 1980-2001 – викладач середньої спеціальної музичної школи-інтернату ім. С. Крушельницької (Львів).

Солістка Львівського радіо і телебачення (1967-73), ансамблів «Медікус» (1967-1981), «Ватра» Львівської філармонії (1973-74), «Львівське ретро» (1989-93). З 1993 року є незмінною солісткою ансамблю «Галицька ревія».

З ансамблями гастролювала в Україні, Росії (1973-74, 1980), Польщі (1990, 1993), Канаді (1991) та США (1991, 2001 – 03). Записала платівки «Ватра», «Пісні Б. Янівського» (1973-75); касети «Львівське ретро» (1990), «Галицька ревія» (1993).

Озвучила музичні телефільми «Залицяльники» (1968, реж. Р. Олексів), «Пісні над Львовом» (1970, реж. О. Геринович), записала відеофільми «Мелодії давні і нові. Співає Леся Боровець» (1988, муз. ред. Л. Козак), «Високий замок сподівань» (1990), «Львівське ретро» (1990), «Галицька ревія» (1993, реж. обох Г. Ярема), «Незабутні мелодії» (2006, реж. Л. Козак).

У репертуарі співачки твори українських та зарубіжних композиторів, українські народні пісні. Відзначена високим званням Заслужена артистка України (1996). Останніми роками багато концертує (Польща, 2006-08 рр.), (Японія, 2009).

* * *

…Пісня є основою нашого сучасного життя, яке є складним, навіть жорстоким. За допомогою гарної пісні людина стає добрішою. Особисто я виконую лише ті пісні, які мені подобаються. Спів – це поклик моєї мрійливої, ліричної душі…

Українська музика повинна мати свій національний колорит, який був притаманний таким естрадним композиторам, як Платон Майборода, Ігор Шамо, Мирослав Скорик, Ігор Хома, Богдан Янівський, Володимир Івасюк та ін.

На жаль, ми тепер втрачаємо національний лад в сучасній естрадній музиці, адже зараз «правила гри» диктує неукраїнський т.зв. шоу-бізнес, де на першому плані є гроші. Без сумніву, українці вже втомилися від дешевої низькопробної попси й хочуть слухати пісенні шедеври нашої справжньої естради…

Леся Боровець

__________

Керівник проекту та упорядник: Орест Цимбала (МО “Ревія”). Ремастерінг: Богдан Криницький © 2010 ЛЕСЯ БОРОВЕЦЬ. Контакт:+38 (097) 440 98 46 Всі права застережені. Вироблено в Україні.