Збірка – Тернополю 450


Виконавець – Збірка (зазначено окремо до кожної композиції)
Альбом – Тернополю 450
Видавець, каталожний номер: Мелодия – С90 29381-82, С90 29383-84
Формат – 33 rpm/12″ (2 LP)
Рік видання – 1990
Джерело – платівка з колекції та оцифрування Andriy Vasylyk

  

  

ПЕРЕЛІК ЗАПИСІВ

                        Сторона 1 (С90 29381)

01. Наш Тернопіль (О. Міллер) — Духовий оркестр культурно-спортивного комплексу м. Тернополя, Художній керівник: Мирон Старовецький
02. Повіяв вітер степовий (українська народна пісня в обробці Б.Іванонькова) — Капела бандуристів Струсівського будинку культури, Художній керівник Богдан Іваноньків
03. В гаю зелененькім (українська народна пісня в обробці М.Гринишина) — Капела бандуристів Струсівського будинку культури, Художній керівник Богдан Іваноньків
04. Там, де Ятрань круто в’ється (українська народна пісня) — Степан Станчак, тенор, Тадей Базар, баян
05. Хмара (Б.Лятошинський — О.Пушкін) — Дитячий хор палацу піонерів і школярів м. Тернополя, Художній керівник Ізидор Доскач
06. Коломийка (українська народна пісня в обробці О.Кмитя) — Солістка Надія Яковчук, Оркестр народних інструментів Тернопільського музичного училища, Художній керівник Омелян Кмить
07. Бриньківський козачок (українська народна мелодія в обробці О.Кмитя) — Оркестр народних інструментів Тернопільського музичного училища, Художній, керівник Омелян Кмить

                        Сторона 2 (С90 29382)

01. Марш прапороносців з опери «Прапороносці» (О. Білаш) — Чоловіча хорова капела «Кооператор», Художній керівник Степан Канський, Лідія Іванова, фортепіано
02. Там каля млына (білоруська народна пісня, обробка С. Стельмащука) — Чоловіча хорова капела «Кооператор», Художній керівник Степан Канський Лідія Іванова, фортепіано
03. В’язанка весільних мелодій (українські народні мелодіі, обробка В. Кузя) — Ансамбль народної музики «Галичани» м. Гусятина, Художній керівник Володимир Кузь
04. Чумарочка рябесенька (українська народна мелодія, обробка В. Кузя) — Ансамбль народної музики «Галичани» м. Гусятина, Художній керівник Володимир Кузь
05. Уж ты прялица (вепська народна пісня, обробка Ю. Зарицького) — Жіночий хор Тернопільського державного педагогічного інституту, Художній керівник Євген Гунько
06. Ой піду ж бо я (українська народна пісня, обробка Є. Гунька) — Жіночий хор Тернопільського державного педагогічного інституту, Художній керівник Євген Гунько
07. На городі терниця (українська народна пісня, обробка Ігоря Вовка) — Вокально-інструментальний ансамбль «Ватрівчани», Художній керівник Ігор Вовк
08. Коріння (В.Толмачов — В.Вихрущ) — Сімейний ансамбль Гребеньовських

                        Сторона 1 (С90 29383)

01. Над річкою бережком (М.Леонтович) — Хорова капела «Будівельник», Диригент Олег Смоляк
02. Човен хитасться (українська народна пісня, обробка Є. Козака) — Хор палацу культури і техніки «Текстильник», Художній керівник Іван Кобилянський, Володимир Чайковський, баян
03. Ой сивая зозуленька (М. Леонтович) — Жіночий камерний хор Бережанського районного будинку культури, Художній керівник Євген Падучак
04. Ой зацвіли фіялоньки (українська народна пісня, обробка Ф. Колесси) — Жіночий камерний хор Бережанського районного будинку культури, Художній керівник Євген Падучак
05. Якби мені черевики (Є. Козак — Т. Шевченко) — Хор дитячої музичної школи м. Кременець, Диригент Євген Лірський, Наталя Хомишина, фортепіано
06. Вийшли в поле косарі (українська народна пісня, обробка Є. Козака) — Хор дитячої музичної школи м. Кременець, Диригент Євген Лірський, Наталя Хомишина, фортепіано
07. Ночка (українська народна пісня, обробка Ф. Колесси) — Хор Тернопільського музичного училища, Художній керівник Володимир Верней
08. Ангел вопіяше (А. Кочановський) — Хор Тернопільського музичного училища, Художній керівник Володимир Верней

                        Сторона 2 (С90 29384)

01. Українське весілля на Тернопільщині, фрагмент (українські народні пісні, обробка Л. Трач) — Жіночий хор та оркестрова група СПТУ-2, Художній керівник Людмила Трач, Керівник оркестру Володимир Григоращук
02. Ой на горі (українська народна пісня, обробка М. М’якуша) — Народний хор Тернопільського м’ясокомбінату, Художній керівник Михайло М’якуш, Михайло Чайка, баян
03. Ой весною зеленою (українська народна пісня, обробка М. М’якуша) — Народний хор Тернопільського м’ясокомбінату, Художній керівник Михайло М’якуш, Михайло Чайка, баян
04. Концертна полька (І. Міський)т – Інструментальний ансамбль районного будинку культури м. Підволочиська, Художній керівник Євген Батюк
05. Ой на горі, на горбочку (українська народна пісня) — Хор-ланка с. Стрілківці Борщівського району
06. Не та рожа, що за садом (українська народна пісня, обробка Л. Трач) — Жіноче вокальне тріо СПТУ-2 у складі: Людмила Трач, Людмила Червінська і Марія Машталер
07. Карпатські візерунки (М. Бабчук) — Ансамбль народної музики Тернопільської обласної філармонії, Художній керівник Мирослав Бабчук

ЗАПИСИ З АЛЬБОМУ

ІНФОРМАЦІЯ З ОБКЛАДИНОК ТА БУКЛЕТУ

Звукорежисер М. Дідик. Редактор М. Кузик Художник В. Балюх. Фото В. Балюха

* * *

450 років Тернополю — старовинному місту на західноукраїнських землях, адміністративному, промисловому і культурному центру Тернопільської області.

Віки прошуміли над цією землею і її волелюбними, працьовитими людьми. Аркани їм на шию накидали ординці Батия і турецькі поневолювачі, мечем і вогнем намагались знищити наш рід, мову і пісню австро-угорські монархи, польські пани, катували трударів у в’язницях, концтаборах німецькі фашисти.

Під мурами міста схрещували з ворогами гострі шаблі народні месники Кривонос і Морозенко, Богун і Наливайко, тут проходило з боями славне селянсько-козацьке військо Богдана Хмельницького.

На межі XX століття освітило край Ленінове слово — через місто пролягав так званий демен-тієвський шлях транспортування в Росію газети «Искра», з’явилися перші робітничі гуртки, які розповсюджували революційні ідеї, гуртували маси на боротьбу за соціальне і національне визволення.

Оновлюючий вітер Великого Жовтня долинув і в Надзбручанський край. У липні 1920 року червоні козаки Віталія Примакова здобули Тернопіль. Тут 50 днів діяв Галицький Революційний Комітет на чолі з Володимиром Затонським — перший робітничо-селянський уряд на західноукраїнських землях, а Тернопіль став столицею Галицької Радянської Соціалістичної Республіки. Все ж білополяки при допомозі країн Антанти знову окупували Тернопільщину. І здобув наш край трагічну першість в Європі по безробіттю, злиднях, неписьменності, дитячій смертності. Болем ятрилися слова Олександра Гаврилюка, що стежка до культури, освіти тут куди крутіша, ніж до в’язниці.

Експлуататорський лад залишав трударям лише тернисті заробітчанські дороги та курні майдани невольничих ярмарків. В усіх європейських портах та в Америці знали тоді наших земляків — тих білих рабів нинішнього століття. Як подає статистика, з 1890 по 1938 рік лише з Тернопільщини за океан емігрувало 347 тисяч злидарів шукати щастя під чужими вікнами. Весь світ обурила проведена польським урядом у 1938 році ганебна збройна «пацифікація».

Майже 20 років трудящі краю, очолювані підпільними комітетами Комуністичної партії Західної України, боролися за свободу і возз’єднання з Радянською Україною. І впав ненависний кордон по річці Збруч, що штучно ділив синів єдиної матері. 17 вересня 1939 року Червона Армія взяла життя західноукраїнських трудящих під свій захист. Збереглися хвилюючі кінокадри, знаті незабутнім Олександром Довженком у Тернополі, які розповідяють про те, як гаряче, з любов’ю зустрічали тернопільчани своїх визволителів. 4 грудня 1939 року Тернопіль став центром новоутвореної області.

Та щастя возз’єднання затьмарилось чорними хмарами війни. Разом з усім радянським народом тернопільчани стали на бій з ненависним ворогом, тисячі з них пішли на фронт, у партизанські загони.

Особливо пам’ятна в історії міста дата 15 квітня 1944 року. Після кровопролитних тривалих боїв за місто, яке гітлерівці вважали «брамою до Львова і порогом до Німеччини», над Тернополем замайорів червоний прапор. Кінокадри документальної стрічки «Бої за Тернопіль», репортажі військкора «Красной звездьі» Костянтина Симонова донесли до наших сучасників тяжку напругу тих днів. 25 радянських солдатів і офіцерів за мужність і відвагу, виявлені у боях на тернопільській землі, удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Свято шанують у місті своїх визволителів. На їх честь споруджено пам’ятники і обеліски, меморіальні дошки і пам’ятні знаки. У парку Слави, де на кургані горить Вічний вогонь, урочисто відкрито Алею Героїв. Тут встановлено 6 бронзових бюстів Героїв — А. П. Живова, М. Г. Пігорева, В. А. Чалдаєва, Г, В. Танцорова, М. Г. Карпенка, О. П. Мак-сименка.

Відразу після звільнення Тернопіль відвідав американський журналіст. Приголомшений побаченим він писав: «28000 розстріляних мирних жителів міста, збитки на 9 мільярдів карбованців. Уламки цих стін заростуть травою і тут буде пустеля. Це неможливо відбудувати навіть протягом століття». Але мов казкова птиця Фенікс з руїн і попелу відродився Тернопіль. Завдяки великій матеріально-технічній, кадровій допомозі всіх братніх республік, синів і дочок багатьох народів країни відбудовано всі міста і села Тернопільщини.

За роки Радянської влади промислове виробництво у місті виросло майже у 180 разів. Тут діють відомі в країні і за рубежем виробничі об’єднання «Ватра», «Тернопільський комбайновий завод імені XXV з’їзду КПРС», текстильний комбінат, а також заводи «Оріон», «Сатурн», фарфоровий завод та інші. Тернопільські підприємства за загальним обсягом продукції в республіці виробляють 35 процентів світлотехнічного обладнання, 47 — бурякозбиральних комбайнів, 26 — бавовняних тканин.

Снаги і сили тернопільчанам надає святе чуття єдиної родини, міцні інтернаціональні зв’язки з трудящими Пензи Російської Федерації, Тирасполя з Молдавії, Слівена в Народній Республіці Болгарії. Активно розвивається виробниче співробітництво з підприємствами і фірмами ВНР, ПНР, ЧССР, НДР, Югославії. Налагоджуються такі зв’язки з фірмами в Австрії, Західному Берліні.

Лише за останні 20 років в місті з’явилися нові житлові масиви — Дружба, Східний, Сонячний. Життя вносить свої корективи в ансамбль вулиць, численних парків, площ, пам’ятників міста з 205-тисячним населенням. Улюбленими місцями відпочинку тернопільчан є велике Комсомольське озеро, яке голубою перлиною вписалось в ансамбль міста, гідропарк Піонерський, парк ім. Ленінського комсомолу та інші,

Сивочолий Тернопіль — місто молоде. Тут 4 вузи — медичний, фінансово-економічний, педагогічний, філіал Львівського політехнічного інституту, 4 технікуми, 6 профтехучилищ, діти навчаються у 25 загальноосвітніх школах (3 з них на росийській мові викладання).

Тернопіль відомий своїми багатими культурно-мистецькими традиціями. Звідси починалася тріумфальна дорога по кращих оперних сценах світу незрівняної співачки Соломії Крушельницької. Тут неодноразово бували і виступали Іван Франко, Василь Стефаник, Джон Рід, Максим Рильський, Павло Тичина, розпочинали свою творчу діяльність Лесь Курбас, Мар’ян Крушельницький, Амвросій Бучма та інші діячі вітчизняної культури.

Нині в місті працюють обласний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, театр ляльок, обласна філармонія, палаци культури і техніки «Ватра», «Текстильник», міський Палац культури «Октябрь», 23 інших клубних закладів, краєзнавчий музей, картинна галерея, 68 масових бібліотек, 9 кінотеатрів, Будинок творчих спілок. Працює велика кількість колективів художньої самодіяльності, 188 любительських об’єднань, клубів за інтересами, неформальних груп. Тисячоголосо звучать пісні на спорудженому вперше на Україні Співочому полі. Щорічно тернопільчани проводять відомі свята духової музики, фольклору і народних промислів, конкурси вокалістів ім. Соломії Крушельницької, популярних виконавців «Молоді голоси».

Повноправно, духовно багато живе Тернопіль, вирішує свої нелегкі проблеми перебудови, соціально-економічного розвитку міста. І звідки б не приїжджали до Тернополя друзі, назавжди запам’ятають вони неповторну красу старовинного міста, чистого, як умита дитина, славного своїми працьовитими, талановитими людьми, щедрого і співучого.

Олександр Левченко,
член Спілки журналістів СРСР

* * *

СТЕРЕО
С90 29381 008, С90 29383 004 (2 пластинки)
© ВТПО «ФИРМА МЕЛОДИЯ», 1990 Всесоюзная студия грамзаписи. Запись 1989 г.
Апрелевский ордена Ленина завод грампластинок
1990 Зак. 574. Тираж 20000 2×Арт. 11-1. Цена 5 руб.