Адамцевич Євген Олександрович


Адамцевич Євген Олександрович

Видатний український кобзар

Характерною особливістю виконавської манери Євгена Адамцевича є те, що у ній практично неможливо виділити виконуване і виконавця: будь-то «Євшан-зілля», той само «Запорізький марш», ліричні пісні, поезія Шевченка чи то народна сатира і гумор. Кобзар зливається з ними повністю і до кінця, зливається спокійно, природно, виражаючи себе в них і їх у собі. В оцій простоті, щирій і непоказній гармонії сила впливу Євгена Адамцевича на слухачів, магія його кобзарської душі і серця, його кобзарської гри і співу.

О.Веретій

Окремі записи:

        Адамцевич Євген Олександрович – 1. 01.1904, с. Солониця Лубенського р-ну, Пол-тавської обл. – 20. 11. 1972, с. Холмівка.
        Дволітнім осліп. Коли хлопцеві минуло одинадцять років, батьки віддали його до школи сліпих у Києві. Вчився Євген дуже добре, бо мав феноменальну пам’ять. Але хлопчику не довелося довго вчитися у школі. Малого забирає до себе бабуся, що жила в місті Ромни. Сюди переїжджають і батьки Адамцевича.
        Місто Ромни славилось своїми давніми кобзарськими традиціями. Помітивши здібність Євгена до музики, батьки почали думати про його музичну освіту. Спочатк у вчився хлопець грати на скрипці, потім на кларнеті, але справжнє покликання до музики відчув Євген у 1925 році, коли вперше слухав гру на кобзі Мусія Петровича Олексієнка, який і став вчителем Адамцевича. Від свого вчителя Эвген Адамцевич разом зі способом гри на бандурі перейняв й його багатий репертуар.
        У 1927 році, після навчання у Олексієнка Адамцевич починає свій творчий шлях, входить до складу Миргородської капели бандуристів. Довгий час він їздив у гастрольні подорожі з кобзарями.
        Після одруження з Лідією Дмитрівною Парадас Євген Адамцевич вже подорожував із дружиною, виступав як бандурист-соліст. Лідія Дмитрівна стала для нього очима, поводирем, другом, співала разом з Адамцевичем.
        У 1939 році Євгена Адамцевич запрошують на Республіканську нараду кобзарів і лірників у Київ. Наступного року він бере участь у Всесоюзній нараді народних співців у Москві. Виступав кобзар і по всесоюзному радіо. Творчих планів було багато, але війна зруйнувала все…
        Натерпілась лиха сім’я Адамцевичів у роки окупації. Кобзар знову мандрує по Україні. У своїх патріотичних творах закликає народ до боротьби за свободу і незалежність. За пісню «В неволі», складену і виконану кобзарем, не раз ганялися за ним поліцаї, але люди завжди попереджали про небезпеку.
        Нелегким було життя й у важкий післявоєнний період. «Про мене неначе забули», -згадував кобзар, якому знову доводилося грати на роменському базарі, аби прогодувати сім’ю, в якій росло три доньки.
        В 60-х роках доля подарувала йому зустріч з бандуристом Богданом Жеплинським, який став другом, опікувався незрячим кобзарем. На той час стан здоров’я Євгена Адамцевич погіршився. Друзі виклопотали для нього безкоштовну путівку до Трускавця на курортне лікування і відпочинок. У Трускавці Адамцевича з квітами зустрічали кобзарі західної України. На його честь грали та співали учасники капели бандуристів «Струмок» та «Дністер». З кращими кобзарями виступав Євген Олександрович в Івано-Франківській, Тернопільській, Львівській областях, чаруючи численних слухачів віртуозною грою та співом. Бандурист Єгор Мовчан писав: «А як той Адамцевич грає! Наче в нього не одна кобза, а кілька!»
        Влітку 1971 та 1972 року Є. Адамцевич виступає на Чернечій горі, біля Шевченківської могили. Його виступ назавжди лишився в серцях тих, кому випало щастя його слухати. Більше сотні пісень проспівав Євген Олександрович на Тарасовій горі.
        У репертуарі Євгена Адамцевича широко представлені пісні, пов’язані з історією українського народу, звучали і громадянські мотиви, родинно-побутові пісні, гумористичні та сатиричні пісні,класичні твори, народні мелодії, танці (козачки, метелиці, вальси, чардаші), власні твори: «У неволі» (1941), «Дума про І.Ф.Федька» (1966), «Запорізький марш» та ін.
        Із настанням у 1972 році нової хвилі репресій і утисків української культури поволі згортало свою діяльність і кобзарське об’єднання. Хворий Адамцевич із дружиною переїхав до дочки в с. Холмівку Бахчисарайського району в Криму. Тут він і помер 28 листопада 1972 р. на 68 році життя. Похований на сільському цвинтарі.


Джерело
:
1. Салогуб В. «Євген Адамцевич – видатний кобзар, автор “Запорізького маршу”» (текст: romny-bibl.edukit.sumy.ua).
2. Жеплинський Б.М. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. Львів: Галицька видавнича спілка, 2011, стор.– 25.
3. Польовий Р. «Роменський кобзар Євген Адамцевич». Кобзарі в моєму житті. – Київ: Діокор, 2003. – 109 с. (текст – etnoua.info).

        
Дискографія:

*Назва релізу (формат)Видавець - кат. номерПеріод виданняЗображення обкладинки
збіркаОстанні кобзарі / The Last Kobzari (CD) Караван - KCD 2502001Karavan_KCD_250_front Karavan_KCD_250_back