Андрійчик Григорій Ісайович


Андрійчик Григорій Ісайович (1892, с. Забор’є, нині Могильов. обл., Білорусь – 1941) – кобзар, бандурист. За професією – столяр. Один із засновників 1-ї Української художньої капели кобзарів (Київ). У 1925–34 – член правління капели. У 1927–29 входив до організаційного комітету для підготовки Кобзарського з’їзду в Харкові. Власноруч робив бандури. З іменем Григорія Андрійчика пов’язують початок хроматизації кобзарських інструментів у Київській, а згодом у Харківській і Полтавській капелах. 1928, за експериментом Григорія Андрійчика, вводиться на бандурних приструнках півтон фа-бекар, потім ре-дієз, а від 1929–30 – п’ять півтонів: фа-бекар, ре-дієз, сі-бемоль, ля-бемоль (соль-дієз) і до-дієз. За активну громадську позицію його переслідував НКВС (арешти 1925, 1934). 1937 за звинуваченням в участі у контрреволюційній організації Григорія Андрійчика засуджено до 10 років концтаборів.

Література: Гуменюк А. Українські народні музичні інструменти. К., 1967.

Джерело: Черемський К.П. Андрійчик Григорій Ісайович. Енциклопедія сучасної України (esu.com.ua).