Антоненко Борис Іванович


Антоненко Борис Іванович (27.12.1927, смт. Верхній Нагольчик, Луганська обл. – 19.05.2002, м.Київ) – бандурист та кобзар. В дитинстві втратив зір. Під час війни переїхав з батьками до Узбекистану. Закінчив Ташкентське музичне училище ім. Глієра (1952; клас баяну), Пед. інститут ім. Нізамі Ґянджеві (1969; ф-т музики і співу). Працював артистом концертних бригад Узбекистану, вів гуртки в системі Товариства сліпих. В 1977 переїхав до Києва. В 1978 році навчився грати на бандурі у кобзаря П.Супруна і з цього часу кобзарює. В репертуарі – українські народні пісні, твори кобзарів та сучасних композиторів. Автор пісень «Ой, плакала Україна» (на сл. кобзаря П.Носача), «Стоїть в селі Суботові» (на сл. Т.Шевченка), «Любіть Україну» (на сл. В.Сосюри), «Сини України» (на сл. М.Малявки). Член Національної Спілки Кобзарів України, Київ.

Джерело: Жеплинський Б.М., Ковальчук Д.Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2011., стор. – 7.