Бабуняк Ярослав Іларіонович


Хоровий диригент, співак (баритон), бандурист, композитор, громадсько-культурний діяч

        Ярослав Бабуняк народився 2 січня 1924 року в с. Вербові на Бережанщині. Його батько – викладач співу й музики в Бережанській гімназії, диригент славнозвісного церковного хору у 20–30-х роках. Від нього юний Ярослав успадкував школу диригування.
        Середню освіту здобував у Бережанській гімназії, де навчився грати на скрипці. Гри на бандурі навчався в одного із засновників Київської капели бандуристів ім. Т.Г.Шевченка Анатолія Білецького, який проходив військову службу в 1941 році в м. Бережанах і в 1942–1943 pоках у м. Львові співав у професійному хорі Остапа Осташевського (мистецький керівник – професор Микола Коллеса), був солістом хору «Бурлака» Тараса Лозинського, створив дует бандуристів із Володимиром Юркевичем, учнем кобзаря-віртуоза Юрія Сінгалевича, і концертував по Галичині.
        У 1943 році добровольцем вступив у лави дивізії «Галичина», згодом – Української дивізії Української національної армії. Воєнні роки пройшов зі зброєю в руках і бандурою за плечима. У 1945–1946 роках перебував у таборі військовополонених у м. Белярії та м. Ріміні (Італія), де був одним засновників хору «Бурлака», його солістом і керівником. Незважаючи на відсутність належних умов, зумів налагодити виготовлення бандур і навчання гри на них. Згодом створив малу капелу бандуристів, октет із бандурами. Рімінські «бурлаки» здобули славу одного з найкращих художніх колективів Європи, з концертами побували в багатьох містах Італії (1945–1947), найбільших містах Англії (1947–1948). Саме в Англії Ярослав Бабуняк залишився в еміграції.
        Працював на текстильній фабриці в м. Болтоні, потім, до виходу на пенсію, у газовому господарстві (38 років). Усі роки, окрім основної роботи на виробництві, жертовно служив українському мистецтву. Керівник Пластових хорів, мішаного хору «Трембіта». У 1949 році створив у м. Манчестері мішаний хор, який на міжнародному конкурсі здобув перше місце. Того ж року заснував чоловічий хор «Гомін» і був його диригентом і мистецьким керівником. У м. Манчестері закінчив музичну школу (1957), удосконалював спів у професорів Гіндея Тейлора та Гвідо Дельма, колишнього баритона Віденської опери, одного з кращих учнів Павла Дерешки, тенора «Метрополітен Опери» м. Нью-Йорка. У 1956 році пан Ярослав успішно пройшов конкурс до королівської опери «Ковент Гарден», однак заради хору відмовився від кар’єри оперного співака, як неодноразово відмовлявся від підвищення по службовій лінії на виробництві.
        Самодіяльний хоровий колектив «Гомін» під орудою Я.Бабуняка – лауреат восьми міжнародних престижних музичних фестивалів, володар численних нагород, у тому числі єдиного призу королівської родини Англії, учасник визначних подій у культурно-духовному житті українців у діаспорі.
        У 1988 році Я. Бабуняк увійшов у історію світового мистецтва, Української церкви та народу як головний диригент «Хору тисячоліття». У Великій Британії на базі «Гомону» створив 220-особовий «Хор тисячоліття», а також, об’єднавши хори США, Канади й Голландії, – ювілейний 400-особовий хор, який дав концерт української духовної пісні в королівській залі 29 травня 1988 року в день відкриття пам’ятника Володимирові Великому в м. Лондоні. У м. Римі з нагоди 1000-ліття хрещення України-Русі диригував 630-особовим зведеним хором із восьми країн світу, де в багатоголоссі величаво прозвучала молитва за Україну «Боже великий, єдиний» у присутності Святійшого Отця Івана-Павла ІІ, 26-ти кардиналів, владик, представників дипломатичного корпусу й сімдесятитисячної аудиторії зі всього світу.
        Ярослав Бабуняк гідно репрезентував кобзарське мистецтво та сольний спів за межами України – перший лауреат міжнародних музичних фестивалів у грі на національному інструменті – бандурі (1953, Валія), солоспівах у трьох номінаціях – бас, бандура – перше місце, баритон – друге (1955, Валія). Він – володар численних нагород. За подвижницьку титанічну працю на ниві української культури й мистецтва Я. Бабуняка належно пошановано в незалежній Україні. Йому присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв України (2001), він – лауреат премій імені братів Лепких, Івана Огієнка, почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта».
        Учнями Ярослав Бабуняка по бандурі стали: Володимир Мота, Борис Боднар, Петро Семенюк, Володимир Войтович, Петро Гулага, Володимир Домашовець, Микола Стек.*
        Помер Ярослав Бабуняк 29 серпня 2012 року. Поховали його в м. Манчестері (Велика Британія).

Богдан Головин

Джерело:
1. Головин Б. «90 років від дня народження Ярослава Бабуняка» (library.te.ua).
2. Фото – esu.com.ua
* Жеплинський Б.М., Ковальчук Д.Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2011., стор. – 9.

        

        

Бабуняк Ярослав Іларіонович | Ярослав Бабуняк | Я.Бабуняк | Jaroslav Babuniak | J.Babuniak