Безкоровайний Василь Васильович


Композитор, диригент, педагог, піаніст-акомпаніатор, засновник музичних шкіл, хорових колективів, оркестрів, культурно-громадський діяч

        
bezkorovajnyj-vasyl-vasylovych_02

        
Окремі записи:

        Василь Безкоровайний народився 12 січня 1880 року в Тернополі. Його музичні здібності проявилися змалку. Перші уроки гри на фортепіано дали йому батько та сестра.
        Початкову освіту здобув у Тернопільській українській гімназії, згодом навчався у Учительській семінарії. В роки навчання співав у церковному хорі, вчився грати на скрипці і фортепіано у О.Голембіовського та Ю.Нижанківського. Захоплення музикою було настільки сильним, що в гімназії він створив хор та оркестр і диригував ними, а з 17-и років почав компонувати власні твори. І вже у 1898 році його твір «Не хиляйте вниз прапора» виконав чоловічий хор на ювілей Івана Франка.
        Після закінчення семінарії продовжив навчання у Львівському політехнічному інституті та на фізико-математичному факультеті Львівського університету. За фахом – гімназійний учитель. В цей час також навчався гри на фортепіано, гармонії та контрапункту в Музичному інституті імені М.Лисенка (клас професорів: М.Солтиса та С.Нєвядомського).
        Напружена праця підірвала здоров’я юнака, і він був змушений на кілька років перервати навчання для лікування, яке проходив в Абаці над Адріатичним морем, а потім на Гуцульщині. Повернувшись до Львова, продовжив навчання, але уже на філологічному факультеті Львівського університету.
        По закінченню навчання почав педагогічну працю. У 1908 та 1909 роках працював на вчительській посаді в академічній гімназії і водночас у Вищому музичному інституті у Львові. В цей час також був заступником диригента львівського хору «Бояну». Потім три роки вчителював на Лемківщині (тепер Польща) у Новому Торгу і в Тарнові (1910 – 1911).
        У 1911 – 1913 роках працював у Станіславі (тепер Івано-Франківськ). Тут диригував хором «Боян» та заснував музичну школу (1913).
        Згодом Василя Безкоровайного перевели до Тернополя, де він працював учителем в українській гімназії. У 1919 році, коли польське військо окупувало місто, його арештували. Після кількох тижнів ув’язнення повернувся до Тернополя.
        В 1920 році, Василь Безкоровайний одружився з своєю ученицею Стефанією Стебницькою, яка мала неабиякі здібності до музики та драматургії. Вона, разом із чоловіком і учнями української гімназії, активно взялася за постановку цілої низки драматичних вистав, у тому числі опер «Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Наталка Полтавка» і «Чорноморці» М.Лисенка. Саме Стефанія й була виконавцем всіх головних партій у цих операх. У цей же час у них народилася донька Неоніла (відома в майбутньому драматична акторка й громадська діячка).
        У 1922 році Василь Безкоровайний відкрив при товаристві «Боян» філію Львівського вищого музичного інституту ім. М.Лисенка. Лекції там проводили перед полуднем, а вечорами відбувалися репетиції хору. На той час «Боян» був найкращим мішаним хором у місті. Його членами були вчителі гімназій, городяни, студенти та урядовці.
        Активна музична діяльність Василя Безкоровайного не подобалась окупаційній владі і в 1925 році його перевели до Золочева, а згодом звільнили з роботи. Не маючи інших обов’язків, він зайнявся організаційною працею. У Золочеві був одним з організаторів філії Вищого Музичного інституту ім. М.Лисенка (1931) та його директором. При золочівському «Бояні» організував струнний і духовий оркестр, а також драматичний гурток, продовжував працювати над новими композиціями.
        На короткий час, у 1935 році, Василь Безкоровайний знову повернувся до Тернополя, тут керував тернопільським хором «Боян» (1935-38). А у 1938 році з сім’єю поселився у Львові, де керував церковним хором (1938 – 1944).
        В 1944 році, разом із акторами Львівського Оперного Театру, сім’я Безкоровайних виїхла до Австрії. У містах Форальберг і Гогенемс, де вони проживали, В.Безкоровайний керував українським церковним хором та продовжував писати музику.
        У 1949 році Безкоровайні разом із дочкою Неонілою, її чоловіком Євгеном Стецьківим та сином Любомиром емігрували до США й оселилися в Баффало. Тут композитора продовжив активну музично-хорову і композиторську діяльністю. Його обрали головою мішаного хору Українського конгресового комітету. Також він викладав у філії Українського музичного інституту Америки, давав уроки гри на скрипці і фортепіано.
        В Америці інструментальні твори Василя Безкоровайного часто звучали на концертах, а пісні виконували відомі українські вокалісти, зокрема Й.Гошуляк, М.Голинський, І.Дольницька, Квартет «Верховина», В.Луців та ін. Твори композитора виконувались і на американських концертах, наприклад, в серії концертів «The works of Eastern European composers» звучали його скрипкові твори «Козаченьку, куди йдеш» та три «Думки», на іншому концерті у цій же серії – «Спомини з гір» та дві інші «Думки». Великий успіх мала «Українська Різдвяна Увертюра», яку у 1956 році виконав Баффалівський Філармонійний Оркестр.
        Велику популярність здобув один з останніх великих творів композитора – дитяча оперта «Червона шапочка» (лібретто Леоніда Полтави), яку досить часто ставили в багатьох українських школах.
        Помер Василь Безкоровайний 5 березня 1966 року в Буффало і там же похований на цвинтарі біля своєї дружини.

        Творча спадщина Василя Безкоровайного нараховує понад 350 творів різноманітних жанрів – пісні для мішаних та чоловічих хорів, солоспіви, численні композиції для фортепіано, скрипки, віолончелі, церковні пісні, обробки народних пісень.
        Образно-тематична сфера творів Василя Безкоровайного розвивалася під впливом гуцульського та подільского фольклору. Характерною особливістю творчості композитора є постійна опора на традиції української фольклору, що проявляється не тільки в тематиці, але й у ладових, ритмічних, жанрових та формотворчих принципах.
        Хорові твори композитора відзначаються цікавою мелодикою, багатою та різноманітною гармонією, професійним знанням тембральних, регістрових і динамічних можливостей хорового ансамблю. В жанрі обробки народної пісні для хору у автора є кілька ліричних народних пісень, коломийки, повстанська пісня. Особливо цікавим видається його цикл колядок і щедрівок із 14-ти творів, у яких збережено оригінальні мелодії Поділля з лег¬кою гармонізацією акордового викладу.
        У 1993 році дочка композитора Неоніла Безкоровайна-Стецьків передала до Тернопільського обласного Краєзнавчого Музею значну частину архіву В.Безкоровайного – майже 400 одиниць збереження, серед яких більше сотні листів, світлин, книги, афіші, програми концертів, документи, рукописи музичних творів.
        Значний внесок у збереження, вивчення та популяризацію творчості Василя Безкоровайного належить науково-творчому Товариству В.Безкоровайного, яке у 1999 році у Сімферополі створив заслужений працівник культури України Богдан Безкоровайний, внучатий племінник композитора. Зокрема, за сприяння якого, проведено багато концертів присвячених творчості В.Безкоровайного, здійснено ряд радіо- і телепередач про життя і творчість композитора, зроблені численні записи творів композитора, які зберігаються у фондах Українського радіо та видані на комакт-дисках «Затремтіли струни» (2002) та «Народжена вогнем» (2004).
        Також, в Україні вийшли нотні збірники творів композитора: «Українські думки» для скрипки і фортепіано (Сімферополь, 2004), «Сонати для фортепіано» (Сімферополь, 2008), «П’єси на українські теми для фортепіано в чотири руки» (Сімферополь, 2009), «Василь Безкорвайний. Вокальні твори» (Сімферополь, 2014).

        

Джерело:
1. Шевчук О. «Безкоровайний Василь Васильович» // Українська музична енциклопедія, Т.1 – Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. 2006, стор.: 164-165.
2. Залеський О. «Композитор Василь Безкоровайний помер у Бофало» // Свобода. Український щоденник. 09.03.1966, №44, стор.: 1, 3.
3. Бризгун-Соколик О. «Василь Безкоровайний (У спізнене століття з дня народження)» // Свобода. Український щоденник. 03.08.1983, №145, стор.: 1, 3.
4. Гайдукевич Я. «Повернення забутих мелодій» // Газета «Свобода» (Тернопіль). 20.07.1997.
5. Безкоровайний Б. «Дивосвіт музики Василя Безкоровайного. До 125-річчя від дня народження композитора» // Свобода. Український щоденник. 22.10.2004, №43, стор.-15.
6. Бережна Т. «Музика Василя Безкоровайного повертається!» // «Кримська Свiтлиця, 31.10.2008, №44 (текст – svitlytsia.crimea.ua).
7. Василь Безкоровайний. Біографія (mubis.com.ua).
8. Безкоровайна Н. «Творчість Василя Безкоровайного як об’єкт мистецтвознавчого дослідження» // Київське музикознавство. Культурологія і мистецтвознавство : збірка статей. – К.: КІМ ім. Р.Глієра, 2011. – Вип. 38. – C. 287-298.
9. Житкевич А. «Син Золотого Поділля» // Розсіяні світами : нариси з життя та творчої діяльності відомих українських діячів музичного мистецтва на заокеанських берегах Америки. Том I. – Т. : Підручники і посібники, 2015, стор.: 36- 41.
10. Карась Г. // Музична культура української діаспори у світовому часопросторі ХХ століття, Івано-Франківськ: Тіповіт, 2012, стор.: 63, 522, 523, 541.
11. Фото з архіву Б.Безкоровайного (фотографія В.Безкоровайного, подарована своїм родичам з нагоди складеного професорського іспиту (27 лютого 1907 р., м. Львів)) та поліграфії до альбому «Затремтіли струни».

        

        

Безкоровайний Василь Васильович | Василь Безкоровайний | В.Безкоровайний | Wasyl Bezkorowajnyj | Vasiliy Bezkorovainy | V.Bezkorovavnyj

        
Дискографія:

*Назва релізу (формат)Видавець - номер виданняДата виданняЗображення обкладинок, етикеток
видання окремих творівПісне моя, душе моя. Irene Dolnycky Sing Ukrainian Classics (33 rpm/12)RCA Victor - UC-1000, UC-1001?
видання окремих творівСпомин з гір (33 rpm/12)RCA Victor - ІЕ-55844?
видання окремих творівУкраїнські та неаполітанські пісні (33 rpm/12)Chwyli Dnistra - CD-38?CD-38f_Chwyli Dnistra CD-38b_Chwyli Dnistra
альбом творівЗатремтіли струни (CD-Audio)НРКУ – VB 1201188200201_zatremtily-struny_vb-1201188_front 10_zatremtily-struny_vb-1201188_back
видання окремих творівУкраїнські народні пісні, романси, арії (CD-Audio)Rostok Records – ?2004