Дніпровий Борис


Дніпровий Борис

Актор, кінорежисер, співак, поет, композитор

        Борис Дніпровий /Борис Полікарпович/ (справж. – Дунаєвський; 13.01.1916, Київ – 08.08.2008, Торонто).
        В Україні Борис Дніпровий виступав в аматорських гуртках, працював в театрі Полтави, пізніше у Підкарпатському театрі в Дрогобичі під керівництвом Й.Стадника.
        В роки Другої світової війни Борис Дніпровий з дружиною Євгенією Маркевич (Євгенія Чайка) в складі естрадного ансамблю виїхали на виступи до Австрії, а потім до Німеччини. Борис співав та акомпанував на фортепіано, а Євгенія мала номери художнього читання. З Берліна подружжя виїхало до Франції, де виступали по таборах, а пізніше, коли прийшли американці, з успіхом виступали перед американськими солдатами.
        У 1946 році в Парижі, Борис Дніпровий разом з дружиною, організували Український театр ім. Лесі Українки (згодом Український театральний ансамбль), до репертуару якого входила як українська, так і європейська класика, зокрема «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Украдене щастя» І.Франка, «Камінний господар» Лесі Українки, «Закон» В.Винниченка (постановку високо оцінив автор), «Мачуха» О. де Бальзака, «Лікар мимоволі» Ж.-Б. Мольєра та ін. Євгенією Маркевич була режисером усіх вистав та художнім керівником українських кольорових повнометражних фільмів, знятих Дніпровим, – «Наталка Полтавка» (1953; Почес. диплом і бронзова медаль 7-го міжнародного кінофестивалю аматорських фільмів у Каннах) і «Коли цвітуть сади» (1956; в обох виконували головні ролі); д/ф «Українці у Франції» (1951), «Проща українців до Лурду», «Відкриття пам’ятника Симонові Петлюрі в Парижі».
        У середині листопада 1963 року із Франції подружжя приїхали на постійну роботу до Канади, де поселились в Монреалі. Тат поставили п’єси «Назар Стодоля», «Дві матері», «Шельменко-денщик», «Тріумф прокурора Дальського» та низку ревійових імпрез, концертів і виступів під час різних академій. Підготували чимало дитячих імпрез в українських школах та вакаційних оселях. Деякий час були мистецькими керівниками української радіопрограми «Український час».
        1968 року разом з дітьми подружжя переїхали до Торонто, де також взялися за організацію театрального ансамблю. Того ж року поставили там комедію «Мої любі синочки», а далі – «Дівчина-гусар», «Пошилися в дурні», «Лікар мимоволі», ревії «З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем», «Менше слів, більше розмов», «Як сміх лунає – біда втікає», «Іскринки сміху людям на втіху» та багато інших естрадних виступів.
        Не полишили і кіно. Випродукували фільм для дітей «Квітка папороті». Професійним технічним керівником, оператором і монтажером був їх син Сергій. У фільмі, крім Бориса та Чайки, брала участь артистка – корифей українського театру світлої пам’яті Ганна Тагаїва, а також члени керованого ними театрального ансамблю, українська молодь та діти.
        У 1966 році Борис Дніпровий організував видавництво платівок «Borys Dniprowy Records» де видано більше 30 платівок з українськими звукозаписами. На кількох платівках записані пісні у виконанні Бориса Дніпрового та інших виконавців з Канади, а також пісні на його слова та музику, зокрема: «Шумлять ясени», «Барвіночки», «Як у літнім небі зорі запалають», «Всевладна любов», «Намистечко», «Волошки», «Встає Україна» та ін.

Джерело:
1. Гайдабура В.М. Дніпровий і Чайка. Енциклопедія сучасної України (esu.com.ua).
2. Гайдабура В. Париж-Монреаль-Торонто. “Кіно-Театр” 2004:#1 (ktm.ukma.edu.ua).