Лаврівський Юрій Володимирович


lavrivskyj-yurij-volodymyrovych

Український співак, актор, педагог, диригент, композитор

        
Окремі записи:

        Юрій Лаврівський народився 28 березня 1909 року в м. Нисько нині Підкарпатського воєводства (Польща) в сім’ї лікаря Володимира Лаврівського. Мати Наталя походила з родини Зубрицьких, вона добре грала на фортепіано та мала приємного тембру сопрано. Мабуть, саме від неї передалися синові музичні задатки.
        Коли Юрій був ще малою дитиною, родина Лаврівських перебралася до м. Бережан на Тернопільщині. Тут Юрій Лаврівський навчався у Бережанській гімназії, також брав уроки гри на скрипці та фортепіано. Коли ж у нього сформувався приємного тембру баритон, юнак став учасником хору «Бережанський боян».
        З 1927 по 1934 рік Юрій Лаврівський навчався у Львівській консерваторії ім. Кароля Шимановського. Тут студіював солоспів у класі проф. Романа Любінецького, також вивчав гру на скрипці.
        Юрій Лаврівський мріяв присвятити себе музично-вокальному мистецтву, але здійснення цього бажання за польської влади в Західній Україні (в роках 1919 – 1939) не було для українця легким. Принагідні виступи для українців не давали йому належного матеріального забезпечення, тому він вирішив працювати вчителем музики. Для цього також здобув і відповідну педагогічну освіту у Львівському університеті.
        З 1934 по 1936 рік Юрій Лаврівський працював вчителем музики у 10-ій львівській гімназії, згодом вчителював у польських школах Грубешова (1936), Томашева Любельського (1937 – 1938), а в 1939 у двомовній гімназії в Бережанах.
        Але педагогічна праця не була йому до душі, і коли у 1940 році в Бережанах організували драматичний театр Юрій Лаврівський увійшов до складу його артистів, де за короткий час вибився на головні ролі. У цьому ж театрі артист зустрів своє кохання – Ірину Пашковську, котра 4 січня 1940-го стала Лаврівською й упродовж усього життя була для нього не тільки вірною дружиною, а й партнером по сцені.
        Уже за радянської влади колектив Бережанського драматичного театру склав основу новоствореного Тернопільського драматичного театру. Юрій виконував провідні ролі у виставах «Назар Стодоля», «Лісова пісня», «Платон Кречет», «Скрипка гуцула» та партії Карася в «Запорожці за Дунаєм» і Виборного в «Наталці Полтавці».
        У вересні 1941-го Лаврівські оселилися у Львові, де увійшли до колективу Львівського театру опери та балету. Тут Юрій виступав у драмах і операх, а його дружина – в балеті. Однак їх праця в цьому театрі була нетривалою. Перед ними відкрились нові можливості. В 1942 році Зенон Тарнавський заснував у Львові театр малих форм під назвою «Веселий Львів», куди перейшли Юрій і Ірина Лаврівські.
        Саме в «Веселому Львові» Юрій Лаврівський нерешті отримав можливість присвятитись своїй стихії – розважальному (легкому) співу.
        Розповідаючи про ці роки, поет Олег Лисяк писав: «Становище Юрія Лаврівського виняткове не тільки тому, що він має рідку у співаків його жанру серйозну музичну освіту здобуту у вищій музичній школі. А перед усім тому, що співака його рівня в так званому легкому жанрі ми не мали. У «Веселому Львові» Ю.Лаврівський став головною постаттю, тим паче, що він свій репертуар будував на текстах Б.Нижанківського, Е.Козака, В.Сосюри, М.Рильського, Т.Курпіти, В.Сафронова, С.Масляка та музиці місцевих композиторів Б.Весоловського, О.Курочки, А.Кос-Анатольського, А.Адамовай і своїх власних мелодіях».
        На еміграцію подружжя Лаврівських виїхало весною 1944 року з «Веселим Львовом» де виступали у вишкільних таборах Української Дивізії «Галичина», а згодом в таборах де проживали робітники-українці – вивезені на примусову працю до Німеччини.
        Останній раз ансамбль «Веселого Львова», в неповному складі, але з участю Юрія і Ірини Лаврівських, виступав у Берліні в 1945 році. Після цього виступу «Веселий Львів» припинив свою діяльність. Повернувшись з Берліна до Відня, Юрій і Ірина Лаврівські включились у склад ансамблю «Камерної Сцени». Після капітуляції Німеччини театр «Камерна сцена» приїхав до Мюнхену, де ансамбль театру розділився на дві групи. Одна група виїхала до Авґсбургу, щоб там приєднатися до театру Володимира Блавацького, а друга група подалася до Ашафенбургу, до табору «Ля Ґард». У цій групі були Юрій і Ірина Лаврівські. В таборі «Ля Гард» ця група створила таборовий театр, який виступав перед американськими вояками та поселенцями таборів переміщених осіб.
        Крім виступів у театрі Юрій Лаврівський виступав також з самостійними концертами, використовуючи для них переважно свій репертуар із часів «Веселого Львова». Акомпанував йому на концертах Богдан Перфецький.
        Навесні 1949-го Юрій і Ірина Лаврівські покинули Ашафенбурґ і виїхали до США. Поселилися у Баффало.
        Тут Юрій Лаврівський займав посаду дяковчителя при церкві Св. Духа й керував хором церкви Св. Миколая, а згодом організував там програму українського радіо при радіостанції WWOL, де постійно звучала українська музика та пісні самого керівника. Невдовзі маестро заснував драматичний ансамбль «Чайка».
        У 1952 році співак став учасником квартету «Трубадури з Ніаґари», яким керував Володимир Божик і здійснив з ним концертне турне містами Чикаґо, Сиракузи, Рочестер, Детройт, Клівленд, Нью-Йорк, Філадельфія, Торонто, Гамільтон, Ст. Катеринс і Монреаль.
        У 1958 році відбулися виступи відновленого на американській землі «Веселого Львова». Подружжя Лаврівських знову стало базою цієї групи. Юрій співав соло та виступав у дуеті з дружиною. Виступав ансамбль в багатьох містах США і Канади.
        Багато праці, як диригент і композитор, віддав Юрій Лаврівський і хору «Бурлаки». Хор організували у зв’язку із відзначенням місцевою станицею Братства колишніх Вояків 1-ої Української Дивізії УНА 15-их роковин бою під Бродами. Тоді, 1959 року, хором диригував д-р Роман Ставничий. Згодом обов’язки диригента цього хору перебрав Юрій Лаврівський і був уже його постійним керівником аж до своєї смерті.
        Голос, талант, оригінальна манера співу, радісне сприймання життя, коли все, що відбувалося навколо в його усвідомленні існувало для блага та щастя людини, значною мірою сприяли його популярності. Це народжувало бажання творити, тим більше, що це була особистість, яка усім своїм єством випромінювати позитивні емоції та вміла віддзеркалювати буденність прожитих днів у світлих тонах. Усе це знайшло відбиток і в його творчості. На ту пору композиторський здобуток мистця вже нараховував близько 100 композицій.
        У квітні 1981-го Юрій Лаврівський востаннє виступав на з’їзді Об’єднання Мистців Української Сцени у Філадельфії. Він помер 24 травня 1982 року в Баффало, похований на кладовищі Св. Матея в Баффало (Вест-Сенека).

Джерело:
1. Лисяк Олег. «Св.п. Юрій Лаврівський», Свобода. Український щоденник. 31.07.1982, №143, стор. – 3.
2. Лоза Михайло. «Ще одна втрата I», Свобода. Український щоденник, 14.09.1982, №173, стор. – 2.
3. Лоза Михайло. «Ще одна втрата II», Свобода. Український щоденник, 15.09.1982, №174, стор. – 2.
4. Лоза Михайло. «Ще одна втрата III», Свобода. Український щоденник, 16.09.1982, №175, стор. – 2, 6.
5. Житкевич Анатолій. Розсіяні світами : нариси з життя та творчої діяльності відомих українських діячів музичного мистецтва на заокеанських берегах Америки. – Т. : Підручники і посібники, 2015, стор.: 128 – 130.
6. Мазурак Я.І. Лаврівський Юрій Володимирович , Енциклопедія Сучасної України (esu.com.ua).

        

        
Дискографія:

*Назва релізу (формат)Видавець - номер виданняДата виданняЗображення обкладинок, етикеток
синглBrodyt nich / Kohannia nache grypaArka Records (New York) - AR-1151-21951
синглWitay wesno / PaniArka Records (New York) - AR-1151-51952
синглProlisky / Z wesnojuArka Records (New York) - AR-1151-91953
синглPiu za lubow / Oh, boy!Arka Records (New York) - AR-1151-101953
синглSelo moje ridne / Synij sad (78 rpm/10")Arka Records (New York) - 2041953
синглJakby ja maw… / Szukaj kochannia w inszych (78 rpm/10")Arka Records (New York) - 2051953arka-records-usa-_205a arka-records-usa-_205b