Львівське ретро, ансамбль (Львів, Україна)


Окремі записи:

        Львівське ретро – вокально-інструментальний ансамбль, що існував протягом 1989 – 1994 років у Львові. Назва ансамблю народилася в колективі, а благословив її вибір великий аматор старих львівських шлягерів – письменник Роман Іваничук. Репертуар ансамблю складався в основному з творів української побутової музики міжвоєнного періоду (в часи її творення вона називалася музикою «легкого жанру»).
        Мистецькі орієнтири колективу були обумовлені демократичними віяннями кінця ХХ ст., що огорнули Україну напередодні здобуття нею незалежності. Ці віяння покликали до життя загострений інтерес до історії, а також до мистецьких творів минулих років, що були вилучені тоталітарним режимом з культурного життя українців. В радянські часи такі твори трактувалися або як пережитки минулого, або як твори «загниваючого заходу», або, що видавалося найстрашнішим, творіннями рук «українських буржуазних націоналістів».
        Власне, на гребені цього культурницького піднесення і виник ансамбль. Друкованих нот на той час майже не збереглося. Зате «ретровий» репертуар зберігся в пам’яті старшого покоління меломанів, які в часи своєї молодості (20-ті, 30-ті роки) чули ці пісні на концертах, співали їх вдома, або танцювали під їхні мелодії на молодіжних вечірках. В основному з їхніх уст і було складено першу програму колективу. Ансамбль виніс на сцену три завершені програми: «Знову у Львові», «Русь-Україну храни» та «Це – Львів» ( остання в повному обсязі показана лише в Коломиї). Поява цих призабутих творів на сцені викликала надзвичайно високий ентузіазм публіки. Часто концерти закінчувалися маніфестаціями, на яких промовцями ставали визначні діячі української культури (в тому числі Р.Іваничук, Р.Братунь, Р.Лубківський та інші).
        У склад ансамблю входили: вокальний чоловічий квартет, два солісти, інструментальний ансамбль (скрипка, акордеон, гітара, контрабас), ведучий та звукорежисер. Прем’єрними виконавцями ансамблю були: Л.Боровець (солістка), М.Богач (соліст та перший тенор в квартеті), Михайло Сало (другий тенор), Микола Сало (баритон), І.Хитра (бас), М.Андрухів (скрипка), М.Іванів (акордеон), Є.Балух (гітара), О.Лучанко (контрабас), звукорежисер – Анатолій Гребенщиков, ведучий – П.Остапишин. Декорації спроектував та намалював палкий прихильник колективу художник Олег Микита, автор афіш – художник Кауфман. Музичний керівник ансамблю – М.Іванів, художній керівник – О.Зелінський. Пізніше, на різних етапах діяльності, склад колективу оновлювали такі виконавці: Богдан Косопуд та Орест Сидір (баритони-солісти) С.Разіна (солістка), Олег Лихач (соліст, 1-й тенор), В.Кириченко (соліст), М.Заборський (перший тенор), Б.Генгало (2-й тенор), В.Матвіїв (другий тенор), М.Дацюк (звукорежисер), ведучий – Б.Червак.
        У Львові ансамбль виступав у філармонії, у Палаці школярів та юнацтва, в Будинку офіцерів (Народному Домі), та на інших сценах. Серед українських міст, де виступав ансамбль , зокрема, – Київ, Чернігів, Коломия, Дрогобич, Чернівці. У 1990 році ансамбль здійснив гастрольну подорож по Польщі, а наступного року до Канади та США. Там коллектив мав нагоду зустрітися з багатьма учасниками довоєнного музичного процесу у Львові, зокрема з композиторами Іриною Чумою та Володимиром Тритяком, співаками Антоном Дербішем та Мирославою Зарицькою, а також з п. Оленою Весоловською – дружиною на той час вже покійного Богдана Весоловського.
        Ансамбль «Львівське ретро» проіснував недовго. Але він виконав велику просвітницьку місію – пробудив інтерес громадськості до побутової української музики минулих літ, зокрема, до музики «легкого жанру», наочно підтвердивши, що українська побутова професійна музика має в цьому жанрі свої великі та оригінальні традиції. Виступи ансамблю породили велику кількість наслідувань. Першим колективом, що продовжував традиції «Львівського ретро» стала «Галицька ревія». Вона ж була найближчою до «Львівського ретро» по формі, репертуару і режисурі. Її очолив композитор і диригент Ростислав Демчишин з солісткою Лесею Боровець. Пізніший час продемонстрував появу ще кількох ансамблів з подібною назвою, що певною мірою відтворюють репертуар та сценічні знахідки першоосновного «Львівського ретро». В XXI ст. термін «Львівське ретро» вживається переважно в своєму первинному семантичному значенні, узагальнюючи собою український музичний естрадний репертуар міжвоєнного та частково часів війни Львова.

Література:
1. К.Чавага. Повернення львівського шлягера. «Вільна Україна». 17 червня 1989 р.
2. Борис Криштупа. Ансамбль «Ретро». «Ленінська молодь». 3 серпня 1989 р.
3. Г. Вербицкая. Возвращение. «Львовская правда». 25 травня 1990р.
4. Радіо та телепередачі 90-х років.

Олесь Музика (uk.wikipedia.org).

Підбірка публікацій
Привітаймо «Львівське ретро»

Кілька місяців тому прийшли до нас вістки із сусідньої Канади (куди, як лиш відкрилася «брама у світ», завжди чомусь скорше прибувають наші вокальні ансамблі, хорові групи чи окремі солісти), що приїжджає «Львівське ретро». Очевидно, великим бажанням американських українців було, щоб цей чудовий, цікавий ансамбль, про який ми вже так багато чули, загостив і до Америки. І так сталося. Завдяки старанням Української Федерації та Українського Культурного Центру у Філядельфії, вони приїхали до ЗСА, де дадуть кілька концертів: у Філядельфії, у Ню Йорку, у Бавнд Бруку, Вашінґтоні.

Цікавий та оригінальний цей ансамбль тим, що він, включившись у хвилю національного відродженню останніх років, у своєму репертуарі має не лише побутові, народні, але й стрілецькі пісні репресованих композиторів, що в наслідок несприятливих політичних умов довший час на рідних землях не виконувалися.

Програма, що називається «Знов у Львові» – це, власне, те, що відрізняє «Ретро» від інших ансамблів, які ми досі бачили. У ритмах танго, фокстроту чи вальса вони відтворюють нам чарівну музику 30-их і 40-их років. Їх програму приймають легко і з великим ентузіязмом молодші й старші слухачі. «Ретро» доказує, що відтворена синами українська естрадна музика батьків у новому, дуже цікавому музичному оформленні та інтерпретації має не менший успіх від музики іншого жанру. Вона своєю романтикою тонів і поезії впроваджує слухачів у спокійний душевний настрій у противагу до «рак» та іншої модерної музики, що часто подразнює нервову систему навіть у молодших слухачів.

Ця естрадна музика сорокових років супровожала наших скитальців у далеку дорогу, а після приїзду до нових країн поселення була поштовхом для творення нових пісень естрадної музики та нових ансамблів, званих «ревелерсами». В тім часі постали квартети: чоловічі під прородом Івана Задорожного, «Каравана» під керівництвом Б.Бемка в Ню Йорку, жіночі під музичним зарядом К.Цареградської в Мінеаполісі, І.Чуми у Філядельфії та «Верховина» під проводом О.Ґлібович в Торонто, який діє до сьогодні. Естрадній музиці дуже багато часу присвячував і далі присвячує її великий ентузіяст «Няко»-Гірняк із своєю дуже популярною довгоіснуючою оркестрою «Амор» та добрим солістом Ігорем Раковським. Тепер ця музика чомусь призабута, тому з радістю привітаймо «Львівське ретро», що її нам відтворює повністю і професійно. Організатором і художнім керівником ансамблю є Олександер Зелінський – викладач Львівської консерваторії, а музичним керівником Мирослав Іванів – музикант із консерваторською освітою. Солісткою ансамблю є естрадна співачка Леся Боровець, викладач музичної школи ім. Соломії Крушельницької, а солістом Михайло Богач – добрий інтерпретатор ліричних та гумористичних творів. Багато пісень вони виконують дуетом. У чоловічому квартеті виступають: Михайло Заморський (1-ий тенор) – студент Львівської консерваторії, Михайло Богач (згадуваний вже, 2-ий тенор), Богдан Косопуд (баритон) – соліст Львівської фільгармонії, та Ігор Хитра (бас) – викладач музично- педагогічного училища. Ансамбль співає в супроводі інструментального квартету в складі: Мирослав Іванів (акордеон), Мар’ян Андрухів (скрипка) – викладач музичного училища, Євген Балух (гітара) – викладач музичної школи, Олег Лучанко (контрабас) – викладач Львівської консерваторії. Програму веде Іван Первак, а звукорежисером є Михайло Дацюк.

Тож приходім усі численно на концерти та привітаймо наше «Львівське ретро», що своєю чарівною музикою дозволить нам перенестися на якийсь час до рідного Львова, на нашу рідну землю.

Частину доходу з їхніх концертів вони призначують школі для глухонімих дітей у Львові.

О. Г-ка

Свобода. Український щоденник.
18.06.1991, №114 – с. 3.

«Львівське ретро»

Ансамбль «Львівське ретро» організовано у 1989 році в час посиленої уваги мистців України до тих творів, що внаслідок панування тоталітарного режиму не виконувалися довший час в концертах. Організатором і художнім керівником ансамблю є Олександр Зелінський, викладач Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка. Музичний керівник ансамблю – Мирослав Іванів, музикант з консерваторською освітою. Водночас він є президентом фірми «Ретро», підрозділом якої є ансамбль.

Солістка ансамблю Леся Боровець, викладач музичної школи ім. Соломії Крушельницької, добре відома львів’янам як естрадна співачка. Свого часу вона виступала у першому складі популярного ансамблю «Ватра». Для її виконавської манери характерне тонке приникнення у зміст виконуваних творів, добре знання та відчуття стилю мелодійної естрадної пісні.

Другим солістом ансамблю є Михайло Богач. Будучи за фахом хормейстером, він розкрився як добрий інтерпретатор ліричних сольних пісень та творів гумористично-сатиричного характеру. Крім того, ряд пісень Леся Боровець та Михайло Богач виконують дуетом.

В чоловічому квартеті виступають: Михайло Заборський, що вивчає вокал у Львівській консерваторії – 1-ий тенор, вже згадуваний Михайло Богач – 2-ий тенор-соліст Львівської філармонії, Богдан Косопуд – баритон та викладач музично-педагогічного училища Ігор Хитра – бас. Виступи солістів та вокального квартету супроводжує інструментальний квартет у складі: Мирослав Іванців – акордеон, Мар’ян Андрухів – скрипка, Євген Балух – гітара, Олег Лучанко – контрабас. Програму веде Іван Червак, в житті якого тісно переплелися 2 музи – драматична та науково-технічна. Таким чином склад ансамблю «Львівське ретро» повністю професійний, що не завжди є, на жаль, характерним для музичного життя Львова та для його мистецького представництва за кордоном. Якщо говорити про ансамбль «Львівське ретро», то варто також згадати сумлінну працю звукорежисера Михайла Дацюка.

В програмі «Знову у Львові», з якою ансамбль приїздить тепер до ЗСА, відтворено музичну атмосферу Львова 20-их, 30-их, а почасти 40-их років. В значній мірі успішному виконанню цього задуму допомогло сценічне оформлення відомого у Львові художника Олега Микити. Саме програмою «Знову у Львові» ансамбль «Львівське ретро» заявив про своє існування у червні 1989 року. Вже на прем’єрі стало зрозумілим, що ансамбль прийшовся до душі львів’янам. Майже завжди після концерту заходили за куліси українці з Канади та ЗСА. «Приїздіть до нас, – говорили вони, – вас дуже тепло приймуть». Перші виступи в Канаді підтвердили правильність цих слів.

І. Н.

Свобода. Український щоденник.
05.06.1991, №105 – с. 7.

Дискографія
Знову у Львові / альбом , Cassette/ Студія Лева – AVS C003, ~ 1990
Сум Афродіти /збірка, CD-Audio/ Наш Формат – без номера, 2010