Маренич Валерій Петрович


01_Маренич Валерій Петрович

Відомий музикант та співак. Народний артист України (2003)

02_Маренич Валерій Петрович

24 березня 1990 року. Львівська опера. На концерті до дня народження Ігоря Білозіра. Фото Володимира Дубаса

24 березня 1990 року. Львівська опера. На концерті до дня народження Ігоря Білозіра. Фото Володимира Дубаса

04_Маренич Валерій Петрович

        Валерій Маренич народився 1 січня 1946 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.
        З дитинства Валерій виховувався у пісенному середовищі. Тамара Олександрівна, його мати, працювала солісткою місцевого драмтеатру. В середині 40-х, коли фронт пішов на Захід, у складі театральної трупи виступала з концертами в госпіталях і лазаретах, згодом стала солісткою у Дніпропетровській філармонії. Петро Григорович, його батька, все життя працював на Криворізькому машинобудівному заводі, де був незмінним учасником духового оркестру.
        Свій день народження Валерій Маренич по праву може святкувати двічі на рік. Він – із повоєнного покоління, якому батьки «літа купували». У ті роки чимало батьків, бажаючи, щоб їхня дитина довше залишалася при них, йшли на хитрощі – записували грудневих хлопців січнем. Січневих опісля на рік пізніше до армії забирали. У паспорті Валерія датою народження значиться 1 січня 1946-го. Та баба Люся (по материній лінії) якось зізналася йому, що насправді він з’явився на світ 14 грудня 1945-го.
        Батьки потурбувалися, щоб кожен із синів, яких у сім’ї було троє, отримав музичну освіту. Валерій вивчився грі на кларнеті, Ігор – на баяні, Віталій – на тромбоні. У них цілком могло б скластися чоловіче тріо Мареничів, та доля розпорядилася по-іншому. Завадила армія, яка закинула Валерія до Східної Німеччини, Ігора – на Кубу, Віталія – до Угорщини. З музикою пов’язав своє життя лише Валерій.
        Що ж до гри на гітарі та піснетворчості, то Валерій тут, хоч як дивно це звучить, – самоучка. Перші акорди показала йому мама, вона ж допомогла придбати навчальну (значно меншу за розмірами від звичайної) гітару. Інструмент досі зберігається у Кривому Розі як сімейна реліквія. Є у батьківській хаті й кларнет, грі на якому навчався майбутній народний артист.
        Світ захоплень Валерія Маренича надзвичайно широкий. Він вивчився грі на багатьох музичних інструментах – освоїв кларнет, гітару, барабани, губну гармошку, органку (духовий акордеон), сопілку, най (паралельні сопілки). Свого часу малював картини та займався столярством.
        Музичну освіту Валерій Маренич отримав у Луцькому культурно-освітньому училищі, яке закінчив у 1991 році.
        У 1971 році Валерій Маренич разом з майбутньою дружиною Антоніною Сухоруковою організували співочий дует, який зайняв перше місце на огляді вокально-інструментальних ансамблів у м.Харкові. В 1973 році до дуету долучилась сестра Антоніни – Світлана, так з’явилось «Тріо Маренич». В репертуарі тріо були як народні пісні, так і авторські, в основному українською мовою. В 1979 році фірма «Мелодія» записала їх першу платівку «Поет Трио Маренич» , а «Укртелефільм» зробив її відеоверсію. В цьому ж році учасникам групи – Мареничу Валерію, Маренич (Сухоруковій) Антоніні та Маренич (Сухоруковій) Світлані було присвоєно звання Заслужених артистів Української РСР.
        8 лютого 2003 року за вагомий особистий внесок у розвиток української пісенної спадщини, багаторічну плідну творчу діяльність, Указом Президента України Валерію Мареничу присвоєне звання Народного артиста України.
        З 2005 року Валерій Маренич виступає самостійно. За час сольної кар’єри він записав сім сольних альбомів, виступав з концертами в Борисполі, Броварах, Раві-Руській, Нововолинську та ще в десятках міст України.
        У 2014 році Волинська обласна державна телерадіокомпанія підготувала і видала диск Валерія Маренича «Без тебе»: 21 композиція, записана на «живих» концертах та відеокліпи власного виробництва.
        Зараз Валерій Маренич проживає у м.Луцьку де продовжує займатись музичною творчістю.

Джерело:
1. Валерій Маренич. Біографія (marenich.com).
2. Пирожик О. Невідомий Маренич 13. 07. 2008 (volynnews.com).
3. Валерій Маренич : «Життя ніколи багато не буває». (газета «Голос України» за 21.01.2011, текст – marenich.com).
4. Лівіцька О. Почути Маренича… (volga.lutsk.ua).
5. Маренич, тріо /Луцьк, Україна/ (ukrmusic.org).
6. О.Кушнірук. «Мареничі» // Українська музична енциклопедія, Т.3 – Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України. 2011 – стор.: 309-310.
7. Фото: 01 – volga.lutsk.ua; 02 – 04 з архіву Михайла Маслія (м. Тернопіль).

Окремі записи:

        
Дискографія:

*Назва релізу (формат)Видавець - кат. номерПеріод виданняЗображення обкладинки
іншеПоет Трио Маренич (33 rpm/12")Мелодия – С60 12037-381979Melodiya_C60 12037-38_front Melodiya_C60 12037-38_back
іншеТри тополі (CD)Оберіг XXI – 0-002-011999Оберіг XXI 0-002-01 front Оберіг XXI 0-002-01 back
іншеЧічері. Українські народні пісні у виконанні українських ВІА (CD-Audio)Астра Рекордс – AR-009-04200401-Astra Rekords_AR-009-04_front 05-Astra Rekords_AR-009-04_back
альбомПісні Волинських авторів (CD-Audio)Taras Bulba Entertainment – TBE-026-2200501_Taras Bulba Entertainment_TBE-026-2_front 05_Taras Bulba Entertainment_TBE-026-2_back
альбомГен, на узліссі хрест мовчить... (CD-Audio)GroLis Records – без номера 2006
іншеТріо Маренич – Частина 1 (CD-Audio)Taras Bulba Entertainment – TBE-020-22006Taras Bulba Entertainment_TBE-020-2_front Taras Bulba Entertainment_TBE-020-2_back
альбомІдея нації (CD-Audio)?2008
альбомБез адреси (CD-Audio)?2010
альбомБез тебе (DVD)?2015