Сльота Іван Михайлович


Slota Ivan

Видатний хоровий диригент, Народний артист УРСР (1979), художній керівник і головний диригент Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок» (1970-2014), автор численних поетичних та музичних збірок

Slota Ivan_02

        Сльота Іван Михайлович народився 3 грудня 1937 року в селі Яснозір’я Черкаського району Черкаської області. Батьки, Михайло Васильович та Степанида Іванівна були колгоспниками, тяжко працювали на землі. До школи Іван пішов у 1947 році. Ще в дитинстві хлопчик любив музику та мріяв навчитися грати на баяні, але можливості купити його не було. Після школи працював на Черкаському машинобудівному заводі. Два роки заготовляв ліс в Архангельській області, щоб заробити гроші на давно омріяний баян, який згодом опанував самотужки.
        У 1956 році Іван Сльота повернувся додому. Без досвіду й спеціальної освіти керував хором у сусідніх Кумейках. За перший рік хор став переможцем районного та лауреатом обласного оглядів. Потім армія. Армійську службу Іван проходив в Одесі, де також не розлучався з музикою. Не дослуживши півроку, блискуче склав іспити в Одеське музичне училище по класу баяна.
        Закінчивши музичне училище, поступив до Одеської державної консерваторії імені А.Нежданової. Спочатку навчався по класу баяна, а згодом перевівся на хоровий факультет під керівництвом професора А.П.Серебрі, де панував авторитет видатного хорового диригента Костянтина Костянтиновича Пігрова, якого уся музична Одеса пам’ятає й досі. Саме такий викладач і був потрібний Івану Сльоті з його закоханістю у народний хоровий спів.
        У 1970 році, після закінчення консерваторії, за направлення Міністерства культури УРСР, молодий композитор і диригент приїхав працювати хормейстером у Житомирську філармонію. Тут на його долю випало відновлювати народний хор «Льонок». Адже саме в цей час від колективу, створеного корифеями української культури Борисом Теном та Анатолієм Авдієвським, залишилась хіба-що назва і добра пам’ять… Іванові Сльоті за короткий час вдалося організувати новий ансамбль – Поліський ансамбль пісні і танцю «Льонок».
        З 1973 до 1980 року Іван Сльота поєднував свою роботу з педагогічною діяльністю у Житомирському музичному училищі, в з 1991 року в Житомирському державному педагогічному університеті.
        Літературною роботою Іван Михайлович почав займатися ще зі шкільних років і вже тоді почав писати пісні та вірші. У п’ятому класі отримав i перший гонорар за опублікованого в районній газеті вірша. А «первістком» була пісня, до речі, російськомовна, на слова Белли Володiної «Ох, лучше б он не приезжал». Її взяв до репертуару Черкаський народний хор. З благословення тодішнього керівника Анатолiя Авдiєвського i почалася композиторська діяльність Івана Михайловича.
        Дві великі пристрасті, дві справжні стихії — і поезія, і музика — міцно тримали у полоні його серце. У творчому доробку поета і композитора більше 100 пісенних та 280 поетичних творів, серед яких значна частина стали відомими і популярними не тільки в Україні, а й поза її межами.
        За роки натхненної творчої праці митцем написано сотні пісень та віршів. Він – автор збірок пісень та поезій «А льон цвіте» (1980), «Нові пісні» (1983), «Пісня моєї землі» (1987) «…З твого серця» (1997), «Пісня моїх пісень» (1999), «На перехресті» (2001), «На синій хвилі» (2001), «Хліб на рушнику» (2003), «До вічної в світі краси» (2003), «Очима чуткої душі» (2004), «Золото зажнив’я» (2004), «Автографи» (2005), «Нескінченна музика життя» (Вибрані твори в 3-х т., 2007), «Переспіви» (2011).
        Іван Михайлович Сльота — заслужений артист України з 1973 року, народний —  з 1979 року, професор Житомирського державного університету ім. І. Франка (2000 р.), почесний громадянин м. Житомира (2006 р.), нагороджений орденом «За Заслуги» III, II та I ступенів, відзначений нагрудним знаком «Відмінник освіти», лауреат (разом з «Льонком») численних Всеукраїнських і Міжнародних фестивалів-конкурсів (у різні роки), лауреат премії ім. І.Огієнка (2012 р.), був членом Всеукраїнської Музичної Спілки, Правління Житомирської обласної організації Українського фонду культури, Національної спілки письменників України.
        Відомий педагог, діяч культури і мистецтв, Іван Михайлович виховав цілу плеяду помітних нині виконавців та діячів культурно-просвітницької ниви. Мало хто в українському музичному мистецтві так глибоко і точно може проникнути у світ людських почуттів і так яскраво відобразити їх у пісні, як Іван Сльота. Його вірші й пісні віддзеркалюють життя, саме тому вони і не втрачають з роками своєї щирості і актуальності.
        Помер Іван Сльота 28 липня 2014 року в м. Житомирі, похований на центральному міському кладовищі на Корбутівці.

Література:
1. Нескінченна музика життя. Житомирська обласна бібліотека для дітей (childlibr.org.ua).
2. Шинкарук В. Творча характеристика поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок». Аз-Буки. Літературно-мистецькі студії. – Житомир : Полісся, 2015., стор. 254-260.
3. Шинкарук В. Спочатку було слово: Іванові Сльоті– 70! Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. №16, 2007, стор. 27.
4. Фото: pisni.org.ua (надав Микола Рудаков).

Музичні твори:

Назва творуСлова / музика / обробка*
А льон цвітеВ.Юхимович / І. Сльота
Була собі МарієчкаА.Матійко / І.Сльота
Розійдися туманочкумуз. І.Сльота, сл. О.Добахов