Жеплинський Богдан Михайлович


zheplynskyj-bohdan-myhajlovych

Дослідник кобзарського мистецтва, бандурист, науковець, інженер хімік-технолог, винахідник, публіцист, громадський діяч

zheplynskyj-bohdan-myhajlovych_lvivexpres-com

        Богдан Жеплинський народився 5 квітня 1929 в м.Дрогобич на Львівщині у родині Михайла Жеплинського, учасника національно-визвольних змагань, українського священика-патріота. Музику Богдан полюбив з дитячих років, а найбільшим його захопленням стали кобзарі та бандуристи.
        Дитинство Богдана Жеплинського проходило в с. Завадка Риманівська біля м. Дукля на Лемківщині. Початкову освіту здобув у школах сіл Медвежа та Наконечне Перше на Львівщині, пізніше навчався в українській Дрогобицькій державній гімназії, де брав участь у самодіяльних дитячих виставах, у гімназійному оркестрі та гімназійному хорі. Навчаючись Яворівській середній школі № 1 де освоїв гру скрипці.
        У 1943 році, у селі Наконечне Перше, Богдан Жеплинський разом з братом Романом організували свій перший музичний колектив – камерний ансамбль (скрипка, альт, віолончель).
        Після закінчення Яворівської середньої школи, у 1946 році Богдан Жеплинський поступив на хіміко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту. Тут одночасно з навчанням почав вивчати гру на бандурі у Юрія Сінгалевича, приймав активну участь у капелах бандуристів університету, Львівського Будинку вчителя (керівник Олег Гасюк). Разом з Олегом Гасюком, Михайлом Табінським та братом Романом виступав в складі дуету, тріо та квартету бандуристів, вдосконалював свою майстерність гри на бандурі в Олега Гасюка.
        Разом з цим Богдан Жеплинський значно поглибив свої знання з інженерної справи. Культурно-мистецьку діяльність він вдало поєднує з роботою в студентських науково-технічних гуртках, де під керівництвом знаних в університеті та поза його межами учених успішно виконує дослідні роботи в галузі хімії та хімічної технології.
        Однак після того, як у Львові було вбито Я.Галана, життя Богдана Жеплинського різко змінилось. У Львові прокотилася хвиля провокацій, арештів, депортацій. Переслідувались і придушувались найменші прояви національного духовного життя, національної культури та свідомості. Не оминули вони й львівських бандуристів. Було арештовано Олега Гасюка, згодом – Михайла Табінського. А 27 квітня 1950 року були арештовані і Богдан Жеплинський з братом та заслані до Сибіру.
        В засланні вони працювали на каторжних роботах в Зирянському ліспромгоспі Томської області. У селищі Торба створили капелу бандуристів каторжан. 1954 року капела успішно виступила на обласному конкурсному огляді.
        Також в засланні Богданові Жеплинському вдалось продовжити навчання і здобути вищу освіту. У 1956 році він закінчив Томський політехнічний інститут й отримав диплом інженера-хіміка. Потім кілька років працював на хімічному заводі у Пермі. Сюди до нього приїхала Віра Ваврик. Тоді вони й побралися. Вони разом пропагували бандуру та українську пісню на Уралі, організовували концерти. На цей період припадають і його перші наукові праці.
        У 1959 році Богдан Жеплинський з родиною повернувся на Україну. Поселився у Новому Роздолі на Львівщині де влаштувався на роботу в місцевому гірничо-хімічному (сірчаному) комбінаті. Тут він разом з дружиною, братом, який також повернувся із заслання та його дружиною організували родинний ансамбль бандуристів, потім – капелу бандуристів «Дністер» та дитячу капелу бандуристів «Струмок», а в Новороздольській музичній школі без відриву від виробництва вів клас бандури, організовував зустрічі з кобзарями та бандуристами, вивчав історію кобзарства.
        У 1969 році Богдан Жеплинський переїхав до Львова, де став науковим співробітником Львівського відділення Інституту економіки АН УРСР. З 1972 року до виходу на пенсію 1992 року місцем його постійної роботи був Всесоюзний науково-дослідний і проектний інститут сірчаної промисловості, де він провадив інтенсивну наукову роботу в галузі технології виробництва сірки. Кобзарство і тут не виходило з сфери його зацікавлень.
        Впродовж 1969 – 1985 років він разом із дружиною Вірою створив три капели бандуристів: при Палаці культури заводу «Львівсільмаш» («Заспів»), при Львівському політехнічному інституті та при професійно-технічному училищі № 4. Найбільшу популярність з яких здобула капела бандуристів «Заспів», яка була постійним учасником оглядів художньої самодіяльності Львівської області, її учасники виступали у столичному Палаці культури «Україна», на телебаченні, гастролювали у Ялті та Севастополі.
        В цей час Богдан Жеплинський заочно закінчив аспірантуру. Підготував до захисту три кандидатські дисертації – з мистецтвознавства «Кобзарство в Україні», з економічних – «Математичне моделювання та техніко-економічна оцінка розділювальних процесів» та технічних – «Вдосконалення виплавки сірки автоклавним методом» наук. Однак, з відомих причин жодної з них захистити не дозволили. Проте вчений працює дієво і послідовно. Він розробив, зокрема, спосіб одержання сульфіду заліза високої чистоти, який використовується для акумуляторів космічних апаратів, написав низку навчальних посібників з виробництва сірки і т. д.
        Після виходу на пенсію Богдан Жеплинський повністю присвятив себе улюбленій справі. Також, при одній зі львівських середніх шкіл він відродив «Галицький ляльковий вертеп» (для якого сам створив ляльки і шопку), якому також приділяє багато праці і часу.
        Вихід на пенсію Богдана Жеплинського збігся з проголошенням незалежності України, що значно змобілізувало його і до того неймовірно потужні творчі сили. Він приймає активну участь у кобзарських з’їздах, організації Національної спілки кобзарів (з 1994 – Голова Львівського відділення), наукових конференцій, присвячених кобзарству, семінарах керівників капел бандуристів, виступає в пресі, на радіо і телебаченні, веде гуртки і спецкурси з історії кобзарства та бандурного музикування у школах, профтехучилищах Львова, Львівському національному університеті ім. І.Франка, Львівській духовній семінарії Св. Духа.
        В цей час Богдан Жеплинський вводить в науку поняття «кобзарознавство», а у Львівському національному університеті та Львівській духовній семінарії запровадив спецкурси нової дисципліни.
        Богдан Жеплинський – автор численних публікацій в наукових збірниках та часописах України, Росії, Польщі, Німеччини, Великобританії, Югославії, Канади, США та Австралії. Перу Богдана Жеплинського належить низка статей у довідкових виданнях «Мистецтво України» (К., 1995), «Енциклопедія сучасної України» (К., 2001), «Українська журналістика в іменах» (Львів, 2000. – № 7; 2001.-№ 8; 2003. – № 10; 2004. -№ 11). Автор книг – «Коротка історія кобзарства в Україні» (2000 р.), «Кобзарськими стежинами» (2002), «Відроджений ляльковий вертеп» (2013) та «Кобзарство і ми» (2014), дві останні у співавторстві Дарії Ковальчук і Мирослава Ковальчука.
        Разом з донькою Дарією Богдан Жеплинський підготував до друку (вперше в Україні) книгу «Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник» (Львів, 2011) – унікальна книга, в якій подано творчі біографії 2562 кобзарів, бандуристів та лірників, майстрів кобз, бандур і лір усіх часів, визначних членів окремих ансамблів та капел бандуристів.
        Досягнення та праця Богдан Жеплинський візначені низкою нагород: за визначні заслуги у вивченні та пропаганді кобзарства 21 листопада 1997 року Фонд Духовного відродження ім. Митрополита Андрея Шептицького нагородив Боглана Жеплтнського своїм Дипломом, в 2002 році нагороджений дипломом І-го ступеня (лауреат першої премії міжнародного фестивалю «Горицвіт»), 5 квітня 2004 року за заслуги в національно-визвольній боротьбі, в утвердженні та розбудові Української Держави Всеукраїнське Товариство політичних в’язнів і репресованих нагородило Почесною відзнакою «Хрест слави», в 2005 році нагороджений знаком «Відмінник освіти України», в 2006 присвоєно звання «Заслужений працівник культури України», в 2008 році нагороджений медаллю з нагоди 100 річчя генерала Р.Шухевича.
        Сімдесяти- та сімдесятип’ятирічні ювілеї Богдана Жеплинського стали справжніми святами у його житті, які засвідчили увагу і повагу до нього широких кіл громадськості.

Джерело:
1. Чорний-Досінчук Микола. Богдан Жеплинський – кобзарознавець, керівник капелі депортованих у Сибір. Свобода. Український щоденник. 12.07.1995, №130, стор. – 3.
2. Жеплинський Б.М., Ковальчук Д.Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. – Львів: Галицька видавнича спілка, 2011, стор. – 4.
3. Життя під срібний передзвін бандур / О. Вертій // Народна творчість та етнографія. – 2006. – №. 2. – стор. 109-117.
4. Бандурист, загартований у Сибіру (до 85-ліття з дня народження Богдана Жеплинського) / М.Мушинка // Народна творчість та етнографія. – 2014. – №. 1. – стор. 132-135.
5. Дарія КОВАЛЬЧУК. «Хто грає – того знають і слухають люди», «Незборима нація», № 8 (222), серпень 2004 р. (текст – nezboryma-naciya.org.ua).
6. Б. М. Фільц. ЖЕПЛИ́НСЬКИЙ Богдан-Михайло Михайлович (esu.com.ua).
7. Зустріч з Богданом Жеплинським з нагоди 85-річчя та презентація двотомника «Кобзарство і ми». 03.06.2014 (lounb.org.ua).
8. Вшанування знаменитого ювіляра. 27.05.2014 «Український погляд» (ukrpohliad.org).
9. Фото: ukrpohliad.org та lvivexpres.com.