Чорні очка, як терен


Чорні очка, як терен

• Чорні очка
• Чорні очі, як терен

українська народна пісня

Чорні очка, чорні очка
Як терен.
Чорні очка, як терен,
Як терен, як терен;
Коли ми ся поберем,
Поберем?

Поберемся, поберемся
В неділю.
Поберемся в неділю,
В неділю, в неділю,
Маю на тя надію,
Надію.

Де ти мене, де ти мене
Поведеш?
Де ти мене поведеш,
Поведеш, поведеш,
Кедь ти хати не маєш,
Не маєш?

Поведу тя, поведу тя
В чужую.
Поведу тя в чужую,
В чужую, в чужую,
Поки свою збудую,
Збудую.

Чужа хата, чужа хата
Не своя.
Чужа хата не своя,
Не своя, не своя,
Я дівчина не твоя,
Не твоя.

* перші два рядки, наступні чотири рядки кожного куплету повторюються двічі.

Примітки:
Чорні очка, як терен. Записано в м. Мукачеві від студенток педучилища Г.Югас та А.Савчинець, 1958. Пісня побутує в селах Іванівці та Залужа, Мукачівського р-ну. Розшифрувала З.Василенко

Джерело: Закарпатські народні пісні // Упор., пердмова та прим. З.І.Василенко, від редактор М.М.Гордійчук. Київ, видавництво АН УРСР, 1962, стор.- 191-192, 365.

Інші варіанти:

Чорни очы, чорни очы як терен

Чорни очы, чорни очы як терен,
Чорни очы,як терен,як терен,
Коли мы ся поберем,поберем.

Поберем ся, поберем ся в неділю,
Поберем ся в неділю, в неділю,
Маю в Бога надію,надію.

Поберем ся,поберем ся на весні,
Поберем ся на весні,на весні,
Як заквитнут черешні,черешні.

Де ти мене, де ти мене повезеш
Де ти мене повезеш,повезеш,
Коли хати не маєш,не маєш.

Повезу тя, повезу тя в чужую,
Повезутя в чужую,в чужую,
Поки свою збудую,збудую.

Чужа хата, чужа хата не своя,
Чужа хата не своя, не своя,
Я дівчина не твоя, не твоя.

* перший рядок кожного куплету повторюється двічі

Джерело: Барна Адам. Як я сой заспівам… Лемківскы народны співанкы. Стоваришыня лемкыв «Головний заряд», Лігниця, 1995, стор. – 47.

Чорні очка

Чорні очка, чорні очка,
Як терен.

Приспів:
Чорні очка як терен,
Як терен, як терен,
Коли мы ся поберем,
Поберем?

Поберемся в неділю,
Маю на тя надію.

Де ти мене поведеш,
Як ти хати не маєш?

Поведу тя в чужую,
Поки свою збудую.

Чужа хата не своя,
Я дівчина не твоя.

Заживемо у гаю,
Бо я тебе кохаю.

* Приспів повторюється двічі.

Piosenki Lemkowskie I Ukrainskie. Akademicki Klub Turystyczny “Maluch”, 2001, стор. – 91.

__________

А чи ти мя, Василеньку, не знаєш

чи ти мя, Василеньку, не знаєш,
Же ти мою хатуленьку минаєш?

А то моя хатуленька край води,
З високого деревенька — з лободи.

Будуй хату з лободи, з лободи,
До чуждой ня не веди, не веди,

Людська хата не своя, не своя,
Людська хата лисоя, лисоя.

Примітки: Записана на Лемківщині. «Народні пісні з галицької Лемківщини, тексти й мелодії, зібрав, упорядкував і пояснив Ф.Колесса». — «Етнографічний збірник», т. XXXIX—XL, Львів, 1929, сторінки 408—409, ч. 525 б (з мелодією).

Джерело: Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І.Дей, М.Г.Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967, стор. – 305.

Чи ти мене, Василю, не знаєш

— Чи ти мене, Василю, не знаєш,
Що ти мою хатину минаєш?
Моя хата край води, край води,
З високого дерева — лободи.

Чорні очі, як терен, як терен;
Коли ж ми ся, Василю, поберем?
— Маю в бозі надію, надію,
Поберемся в неділю, в неділю.

— Де ж ти мене поведеш, поведеш,
Коли хати не маєш, не маєш?
— Поведу ти в чужую, в чужую,
Заким свою збудую, збудую.

— Будуй, будуй з лободи, з лободи,
До чужої не води, не води:
Чужа хата — не своя, не своя,
Як свекруха лихая, лихая.

— Ой виросла сосонька на току;
Чекай мене, дівчино, до року.
— Хіба би я розуму не мала,
Щоби-м тебе до року чекала?

— День би-м косив, день би-м косив, день би-м жав,
Щоби-м тебе, дівчино, тебе взяв.
— Ані коси, ані жни, ані жни,
Но наваживсь, то возьми, то возьми.

А ти любив Парашку, Парашку,
З мене чиниш іграшку, іграшку.
— Присяй-богу не люблю, не люблю
І любити не буду, не буду.

Ой молодці, молодці, молодці,
Скажіть моїй дівочці, дівочці,
Най не любить іншого, іншого,
Іно мене єдного, єдного.

— Ой ду, ду, ду, ду, ду, ду, ду, ду,
Вродила-м ся на біду, на біду;
Горшком воду носити, носити,
Соломою палити, палити.

Примітки:
Запис. в 1830-х роках.
Wacław z Oleska, Pieśni polskie i ruskie ludu galicyjskiego, Львів, 1833, сторінки 236—237, ч. 39.

Джерело: Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г.Марченко, А.І.Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967, стор. – 306.

Ой дівчино-небого

Ой дівчино-небого,
Люби мене голого,
Бо я хати не маю,
Женитися думаю.

Ой гультяю, гультяю,
Да ж я тебе питаю,
Нащо мене сватаєш,
Коли хати не маєш?

Збудуй хату з лободи,
Да в чужую не веди,
Чужа хата такая,
Як свекруха лихая.

Чужа хата такая,
Як свекруха лихая.
— Ходім, серце, в чужую,
Поки свою збудую.

Примітки:
Запис. в 1830—1860 рр.
Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР, фонд О.Бодянського, № 99, одиниця зберігання 189, арк. 112.

Джерело: Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І. Дей, М.Г.Марченко, А.І.Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967, стор. – 307.

Чорні очі, як терен

– Чорні очі, як терен,
Коли ми ся поберем?
– Маю в бозі надію,
Поберемся в неділю.

Прийде така неділя,
Буде наше весілля.
Поберемся навесні,
Як зацвітуть черешні.

– А де ж ти мя поведеш,
Коли хати не маєш?
– Поведу тя в чужую,
Заким свою збудую.

– Будуй, будуй з лободи,
До чужої не веди.
Чужа хата – не своя,
Як собака лихая.

А що ж їсти мені дані,
Коль ти хліба та й не маш?
– Будеш їсти логазу,
Заким хліба привезу.

– А чим же ня накриєш,
Коль перини не маєш?
– Накрию тя рукою,
Будеш спати зо мною.

Примітки:
Запис. І. Головацький на Станіславщині.
Центральний державний історичний архів. у Львові, ф. 3с/309, спр. 765, арк. 99.

Джерело: Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І.Дей, М.Г.Марченко,А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967, стор. – 307.

Куди ж мене поведеш

Куди ж мене поведеш
Таку молоденьку?
– У попову сіножать,
В траву зелененьку.

– Куди ж ти мене ведеш,
Коли хати не маєш?
– Веду тебе в чужую,
Доки свою збудую.

– Збудуй мені з лободи,
Та в чужую не веди,
Бо чужая такая,
Як свекруха лихая.

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.

Примітки:
Запис. С. Тобілевич.
Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського Академії наук УРСР, фонд 8—4, одиниця зберігання 332, № 109 (з мелодією).

Джерело: Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І.Дей, М.Г.Марченко, А.І. Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967, стор. – 308.

Примітки

У деяких варіантах є ще кінцева строфа:

Хоч не лає, так бурчить,
А все ж вона не мовчить.

• «Памятники русской народной речи и словесности. Народные песни, пословицы и поговорки Угорской Руси, Доставлены чл.-сотр. А. П. Дешко». — «Записки Географического общества», т. I, СПб., 1867, сторінка 677, ч. 21.
• «Старосветский Бандуриста. Собрал Н. Закревский», кн. I, М., 1860, ч. 140.
• «Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацким», ч. I—III, М., 1878 (ч. III має 1 і 2 відділи), I, 217, ч. 42.
• «Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацким», ч. I—III, М., 1878 (ч. III має 1 і 2 відділи), III, в. I, 191, ч. 63.
• «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край, снаряженной императорским Географическим обществом. Юго-западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П. Чубинским», т. III, СПб., 1872; т. V, СПб., 1874, V, 493, ч. 99.
• «Народні пісні з галицької Лемківщини, тексти й мелодії, зібрав, упорядкував і пояснив Ф. Колесса». — «Етнографічний збірник», т. XXXIX—XL, Львів, 1929, сторінки 408—409, ч. 525 б, в (з мелодією).
• «Пісні Явдохи Зуїхи. Запис. Гнат Танцюра. Упорядкування, передмова та примітки В. А. Юзвенко, М. Т. Яценко, редакція та упорядкування нотних матеріалів 3.І.Василенко. Відповідальний редактор О. І. Дей», К., 1965, сторінка 265 (з мелодією).
• Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР, фонд99, одиниця зберігання 190, арк. 4.

Джерело: Жартівливі пісні. Родинно-побутові / Упорядники О.І.Дей, М.Г.Марченко, А.І.Гуменюк. – Київ: Наукова думка, 1967, стор. – 730.

Виконують:

Рушничок, ансамбль (Монреаль, Канада), альбом – Рушничок. Volume two

Калина, тріо (Торонто, Канада), альбом – А на весні