Їхав стрілець на війноньку


Їхав стрілець на війноньку

• Їхав козак на війноньку

вірш, музика – Михайло Гайворонський

Їхав стрілець на війноньку (43)

Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Прощай, дівчино, прощай єдина,
Я йду в чужу сторононьку.

Подай хустину, дівчино,
Бо, може, в полі загину,
Прикриють очі темної ночі,
Як ляжу сам у могилу.

А злії люде насилу
Взяли нещасну дівчину,
А в чистім полі гнеться тополя
Та на стрілецьку могилу.

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

грудень 1915 р.,
с.Гуднаки (тепер Бережанський р-н Тернопільської обл.)

Фольклоризовані варіанти:

Їхав стрілець на війноньку (43. А1)

Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в полю загину,
Темної ночі покриють очі,
Лекше в могилі спочну.

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув.
Покрили очі темної ночі
Легше в могилі спочинув.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.

с.Володимирці, Опілля

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

Їхав козак на війноньку (43. А2)

Їхав козак на війноньку,
Сказав: «Прощай, дівчинонько,
Прощай, миленька, чорнобривенька,
Бо я вже йду на войну.

Дай мені, дівчино, хустину,
Може, в бою я загину,
Накриют очи темної ночи,
Лекше в могилі спочину».

Дала дівчина хустину –
Козак у полі загинув,
Прикрили очи темної ночи
І упустили в могилу.

Ніхто ж і за ним не заплаче,
Де лежить тіло козачеє,
Гнеться тополя посеред поля
Все ж на козацьку могилу.

с.Очеретня, Сх. Поділля

Їхав козак на війноньку (43. А3)

Їхав козак на війноньку:
«Прощай, прощай, дівчинонько,
Прощай, милейка, чорнобривейка,
Іду в чужу сторонойку.

Дай-но, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Накриють очі темної ночі,
Лише в могилі спочину».

Дала дівчина хустину –
Козак у бою загинув.
Темної ночі накрили очі,
Лише в могилі спочине.

Померло тіло козаче,
Ніхто по йому не плаче,
Там стоїть ворон, ворон чорненький,
Стоїть та й жалібно кряче.

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

с.Кусниця, Зах. Полісся

Їхав стрілець на війноньку (43. Б)

Їхав стрілець на війноньку,
Сказав: «Прощай, дівчинонько,
Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Подай, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Закриють очі темної ночі,
Лекше в могилі спочину».

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув.
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецькую могилу.

Вийду я на ту могилу,
Зірву червону калину:
– Пращай, миленький, чорнобривенький,
Бо за тобою я загину.

Лихії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецькую могилу.

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

с.Розвадів, Передкарпатське Подністров’я

Їхав стрілець на війноньку (43. В)

Їхав стрілець на війноньку,
Пращав свою дівчиноньку:
– Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі,
Лекше в могилі спочину.

А лихі люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
Взяли повінчали, за нелюба дали
Та й на козака не зважали.

с. Мокротин, Опілля

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

Їхав стрілець на війноньку (43. Г1)

Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Прощай , миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторононьку.

Дай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі,
Лекше в могилі спочину.

Дала дівчина хустину –
Стрілець у бою загинув.
Темної ночі накрили очі
Ще й висипали могилу.

А злії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.

Гнеться тополя додолу,
Вітер її нагинає,
А в тій могилі син України
Тихо лежить – спочиває.

Ніхто за ним не затужить,
Ніхто за ним не заплаче,
Лиш чорний ворон на його могилі
Сів та й жалібненько кряче.

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

с. Тулова, Покуття

Їхав стрілець на війноньку (43. Г2)

Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Подай ми, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі,
Легше в могилі спочину.

Подала дівчина хустину,
Стрілець у бою загинув,
Темної ночі накрили очі,
Легше в могилі спочинув.

Подала дівчина хустину
Стрілець у бою загинув,
Там серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.

Ой гнеться, гнеться, гойдається,
Додолу листя спадає,
А в тій могилі син України
Лежить, спокійно спочиває.

А злії люди насилу
Взяли нещасну дівчину,
Взяли вони, взяли, за іншого дали,
А на стрільця не чекали.

* Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі

с.Роснівка, Надсяння

Їхав стрілець на війноньку (43. Ґ)

Їхав стрілець на війноньку,
Пращав свою дівчиноньку:
– Пращай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужую сторононьку.

Пращай, пращай, пращай, пращай,
Ми йдемо в бій за ріднии край,
Ми йдемо в бій, кривавий бій,
За рідний край, за нарід свій.

Ідуть січовії стрільці, за ними вітер віє,
Сміється сонце з-поза хмар – Україна радіє,
І б’ється серце у грудях, і пісня ген лунає,
Хто любить родимий край, хай з нами поспішає.

г. Маківка, Бойківщина

Ішов стрілець на війноньку (43. Д)

Ішов стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Пращай, миленька, чорнобривенька,
Бо я іду в чужину.

– Іди, іди ти, мій миленький,
Та вертайся домів живенько,
Бо я буду ждати, тебе чекати
І тебе виглядати.

– Ой рад би я живо вернути,
Може, мене куля вдарити,
Засиплют очі темної ночі,
Там треба спочивати.

Там буду я спочивати,
А ти будеш мене чекати.
Ой не верну я більше ніколи,
А буду лежати у чужім поли.

Прощай, прощай, моя миленька,
Не тужи дуже, молоденька,
Знайдеш другого собі милого
Та й будеш проживати.

м. Вірден, Канада

Коментарі

43. Члени Пресової Кватири УСС – Михайло Гайворонський. ЇХАВ СТРІЛЕЦЬ НА ВІЙНОНЬКУ. Текст подаємо за першодруком – «Вістник СВУ» (Відень, 1916, ч. 130 (24 груд.), с.831). Ноти – «Тим, що впали» (Львів, 1917, с.36).

У пісеннику «Сурма» і в реєстрі стрілецьких пісень М.Гайворонського позначено: «слова УСС». Тлумачення абревіатури знаходимо у спогадах Р.Купчинського, який описав історію появи пісні. Він стверджував, що слова «Їхав стрілець…» йому допомагали складати М.Гайворонський, Л.Лепкий, І.Іванець, Т.Мойсейович, Л.Новіна-Розлуцький, а остаточну форму строф підібрав він сам до готової мелодії (див.: Купчинський Р. Невиспівані пісні: Вибрана лірика і проза. – Нью-Йорк, 1983. – С. 14). Незадовго перед тим у гуртку своїх друзів М.Гайворонський наспівав згадану мелодію, яка походила із його «Стрілецької увертюри». Композитор пояснював, що створений мотив в’яжеться у нього з образом виїзду стрільця «на війноньку» (Витвицький, с.34). Відтак з’явилась пісня, яку масово прийняли стрільці.

У «Вістнику СВУ», а не в «Шляхах», як вважав Р.Купчинський, знаходимо першу публікацію повного тексту. Його подав із підписом «скомпонована М.Гайворонським» Андрій Баб’юк (1896 – 1937) – письменник, хорунжий УСС. Відтоді і донедавна тиражувалась помилка щодо одноосібного авторства пісні у різних виданнях пісенників та наукових розвідках.

Причину надзвичайної популярності і фольклоризації «Їхав стрілець на війноньку» слід шукати в майстерному поєднанні музики і словесного тексту. Твір є зразком довершеного фольклоризму, опертого на поетику традиційних народнопісенних художніх образів. Досконала гармонія вводила в оману навіть відомих музикознавців. Уже через рік, навесні 1917 р., на Поділлі у с. Тульчин (тепер Тульчинського р-ну Вінницької обл.) її опрацював композитор М.Леонтович (для жін. хору), який вважав, що це народна пісня. Його колега, Л.Ревуцький, у той же час робить запис у с. Іржавець (тепер Ічнянського р-ну Чернігівської обл.), і кладе його в основу своєї музичної обробки (Ревуцький Л., 1956, с.5, для соло).

Разом зі стрільцями згадана пісня поширилась і на південь України. Так серед фольклорних матеріалів С.Тобілевич є варіант тексту «Їхав козак на війноньку» із поміткою «з Галичини» (Тобілевич, 1982, с. 142). Цілком можливо, що вона записала її у серпні 1918 р., коли приймала у себе на хуторі Надія січових стрільців, серед яких, зокрема, були: Р.Купчинський, Л.Лепкий, О.Теліщак, М.Угрин-Безгрішний.

Відомий історик української музики і фольклорист М.Грінченко вважав, що пісня має «народний колорит» (Грінченко М. Музика патріотичних пісень України // Нова думка. – Кам’янець, 1920, 21 березня, с.62). Схожі результати спостережень В.Витвицького, який зазначив, що авторська музика пісень «За твої, дівчино», «Їхав стрілець на війноньку», «Журавлі» легко перетворилася в народному звучанні у виразнішу для інтонації, піддатливішу для варіантних гармонізацій мелодію, що з успіхом використали професійні композитори.

Крім згаданих, відомі такі муз. обробки: Гайворонський, 1936 (міш. хор), Ярославенко, 1931 (соло, міш. хор), Лисько, 1937 (С.Людкевич, міш. хор), Вахнянин, 1937 (міш., чол., дит. хор), М.Різоль (чол. хор і бандура), Кудрик, 1943, с.21 (чол. хор), Кудрик, 1954 (чол. хор).

«Їхав стрілець на війноньку» публікували у багатьох пісенниках: «Сьпіваник УСС», 1918, с.53; Січовий співаник, 1921, с. 81; «Сурма», 1922, с. 15-16; Матіїв-Мельник, [1923], с 34; Лисько, 1937, ч.23; Ковальчук, Шкрумеляк, 1939, с.10; Лепкий Л., 1940, с.9; «Ліра», 1945, с.476) і навіть у радянських збірниках (як козацьку пісню «Їхав козак на війноньку»): Пісні Червоної Армії, 1946, с.52.; Пісні літ. походж., 1978, с.452-453; Укр.нар. пісні, 1984, с. 206-207.

Аналіз тексту пісні, опублікованого у «Стрілецькому календарі» Пресової Кватири СС, дозволяє говорити про одну з ранніх фіксацій фольклоризованого варіанту із розщепленим типом доповнення. Припущення ґрунтуємо на порівнянні із першодруком, де сюжетна ланка про «насильство злих людей» відсутня (у записі С.Тобілевич цей момент суттєво скориговано через вираз «добрії люди»). Натомість у варіанті з’являються композиційно вмотивовані сюжетні зв’язки та формульне завершення, властиве художнім вимогам фольклору: (1) прощання – прохання хлопця дати хустину – (2) дівчина дає хустину, стрілець гине – (3) стрілецька могила, ворон над мертвим тілом:

Їхав стрілець на війноньку,
Прощав свою дівчиноньку:
– Прощай, миленька, чорнобривенька,
Я йду в чужу сторону.

Дай же, дівчино, хустину,
Може, у бою загину,
Накрили очі темної ночі
Легше в могилі спочину.

Дала дівчина хустину,
Стрілець у бою загинув.
А серед поля гнеться тополя
Та й на стрілецьку могилу.

Ніхто над ним не заплаче,
Де лежить тіло козаче,
Лиш на тополі ворон чорненький
Сидить та жалібно кряче.

(Стрілець календар, 1919, с.61).

Із понад 40 записів пісні, ми відібрали найтиповіші, що відображають варіанти різного роду фольклоризаційних змін (скорочення, доповнення, переосмислення):

43. А1. Їхав стрілець на війноньку. Зап. О.Кузьменко 30.08.1992 р. у с. Володимирці Жидачівського р-ну Львівської обл. від Мудрого Володимира, 1931 р.нар. Найпоширеніший варіант. Нотна транскрипція В. Коваля.
Вар.: Дем’ян, арк.39 (с. І.Франка Дрогобицького р-ну Львівської обл.), Дем’ян, арк.44 (с. Ваньковичі Самбірського р-ну Львівської обл.); ІМФЕ, ф.8-3, од.зб. 232, арк. 164 (с. Шевченкове Вільшанського р-ну Київської обл.); Медведик, 1993, с. 166; Пазяк, 2002, с.29.

43. А2. Їхав козак на війноньку. Зап. О.Кузьменко 13.05.2002 р. у с. Очеретня Погребищанського р-ну Вінницької обл. від Гульман Євдокії, 1915 р.нар. «Це давня пісня. Геть і ми співали. Не знаєм, хто приносив».
Нотна транскрипція Л.Лукашенко.

43. А3. Їхав козак на війноньку. Зап. 06.07.1988 р. у с. Кусниця Любомльського р-ну Волинської обл. від Дячук Надії, 1914 р. нар. (ПВНЦ, ф.5, од.зб. 10, арк. 156).
Близькі варіанти (переважно 3 куплетні) пісні із таким же зачином поширені як на Зах. Поліссі (с. Бровне Камінь-Каширського р-ну; с. Дідичі Ківерцівського р-ну, с. Мизове Старовижівського р-ну), так і на Волині (с. Стрільче Горохівського р-ну), див.: ПВНЦ, ф.5, од.зб. 96 (арк. 86, 135) та од.зб. 10 (арк. 9, 145, 295).

43. Б. Їхав стрілець на війноньку. Зап. О.Кузьменко 11.09.1992 р. у с. Розвадів Миколаївського р-ну Львівської обл. від Скрипець Анни, 1909 р. нар.
Нотна транскрипція.
Широко побутують синонімічні варіанти, що теж мають доповнення у кінцівці й актуалізують мотив нещасної долі дівчини. Часто ці пісні виконують на весіллі у ролі вітального чи похідного маршів:

Вже третій рочок минає,
Дівчина вістки не має,
Приносять вісту молодій дівчині,
Що його в бою вже немає.

Харчишин, арк.271 (зап. 01.06.1995 р., с.Коцурів Пустомитівського р-ну Львівської обл.);

Ой там у полі долина,
На тій долині могила,
А на тій могилі молода дівчина
Дрібнії сльози пролила.

Кузьменко, д/а (зап. 28.08.1998 р., с.Конюхи Козівського р-ну Тернопільської обл., Сеник Катерина, 1922 р. нар.);

Там то дівчина сумує.
А стрілець в бою не чує,
Бо він у полю загинув за волю
Та й за рідненьку Україну.

Кузьменко, д/а (зап. 01.10.1997 р., с. Завалля Снятинського р-ну Івано-Франківської обл., Романюк Катерина, 1938 р.нар., Храпко Федора, 1933 р.нар.),

43. В. Їхав стрілець на війноньку. Зап. О.Кузьменко 15.11.1997 р. у с Мокротин Жовківсько- го р-ну Львівської обл. від Вахули Петронелі, 1933 р.нар. «Співають на проводи в армію».

43. Г. Їхав стрілець на війноньку. Зап. О.Кузьменко 30.09.1997 р. у с. Тулова Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. від Фотчук Наталії, 1926 р. «Співала тоді, як син був в армії».
Нотна транскрипція Л.Лукашенко.

Вар.: Дем’ян, арк.37 (с. Потеличі Жовківського р-ну Львівської обл.), Дем’ян, арк.40 (с. Веренчанка Заставнівського р-ну Чернівецької обл.), Дем’ян, арк. 41 (с. Чугуївка При-морського краю РФ); Кузьменко, д/а (с. Трач Косівського р-ну Івано-Франківської обл.).

43. Г2. Їхав стрілець на війноньку. Зап. Є.Луньо 24.08.2002 р. у с.Роснівка Яворівського р-ну Львівської обл. від Крупак Катерини, 1922 р.нар., Чолач Марії, 1919 р.нар. (Луньо, д/а, п.4, зш. 3, арк.4-5)

43. Ґ. Їхав стрілець на війноньку. Зап. О.Кузьменко 01.08.1999 р. на г. Маківка Сколівсь- кого р-ну Львівської обл. від Боруха Володимира, 1936 р. нар. «У нас в селі [с. Велика Вільшаниця Золочівського р-ну Львівської обл. – О.К.] співали так, жінки і чоловіки, і старші, і молодші. Тепер на весіллі співають». Контамінований варіант.
Нотна транскрипція В.Коваля.

43. Д. Їхав стрілець на війноньку. Зап. Й.Дзьобко в 1950 р. у м.Вірден, штат Манітоба, Канада. (Рудницький, 1956, с.246). Емігрантська.

Джерело: Стрілецькі пісні / Упоряд., запис, вступ. ст., комент. та додат. О.М. Кузьменко. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005, стор.: 189 – 196 (тексти пісень), 542 – 544 (коментарі).

Виконують:

Веселий Львів, ансамбль (Львів, Україна), альбом – Всі ми родина