Наступає осіння пора


Наступає осіння пора

вірш – автор невідомий
музика – автор невідомий

Наступає осіння пора
Ясне сонце за хмари заходити
Проминають найкращі літа,
В чужині марно юність проходить.

З дерев листя пожовкле паде,
Вітер тихо з гілками шепоче
Моє серце вже довігі літа
З туги рветься, давно волі хоче.

А тепер я в чужій стороні
В дикій тундрі, неначе в пустині
Споминаю безжурнії дні
І дитинство веселе, щасливе.

А тепер хто пізнає мене
Постарів за тих десять років
Згасли очі, змарніле лице –
Попороли морщини глибокі.

Я для неньки всі муки знесу,
Залікую болючії рани,
Всю тайгу, заметіль я пройду
В темнії ночі, глухими стежками.

Знову верну я в свій рідний край
Назавжди я покину чужину
Рідна нене мене зустрічай,
Розігрій в моїм серці крижину.

* останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.

Джерело: Пісня у виконанні «Не журись!», театр-кабаре (Львів, Україна) з альбому «Пісні з-за ґрат».

Виконують: