Не журись


Не журись

вірш, музикаТ.Петриненко

Не розпрягаю я своїх коней,
Не лягаю спочивать,
Спатиму довго там…
Де всім колись бути нам.

Юні надії, наче повії,
Годі вже їх шукать,
Вірилось, мріялось,
Але не збулось!
Бо коли мужчині сорок років,
Він повинен бути ким він є.

Приспів:
Радість і горе, сум, жаль і море,
Вирви та кучі, прірви та кручі,
Не журись!
Що пережив то все моє,
Чом моя мила губи скривила?
Все буде в нормі,
Нині я в формі, не журись,
Досвідчений кінь борозни не псує.

Скільки прожито і пережито,
Але зозуля хай кує,
Зайвий десяток літ,
Ніколи не чинить бід.
Хай мені сорок, є іще порох,
І те що від цього є,
Досі бринить струна,
Дзвінка і міцна!
Бо коли мужчині сорок років, –
Він повинен бути ким він є.

Приспів.

Джерело: запис пісні з альбому «Господи, помилуй нас…».

Виконують: