Невільниче танго


Невільниче танго

• Колись співали пісню про кохання

вірш – автор невідомий
музика – автор невідомий

Коли співаю пісню про кохання,
Про тугу, щастя веселих днів.
Сьогодні в деь цей катування,
Ми посилаєм стогін з-за дротів.

Сумним акордом хай несеться голос
Що болем ворушить жорстокий світ
А ми всі друзі, ми із ГУЛАГу
І посилаєм стогін з-за дротів.

Невільниче танго колись заспіваю,
Невільничим танго тюрму нагадаю,
Сталеві багнети і грізні обличчя.
За дротами воля, воля манить, кличе.

Та прийде час і дроти розірвуться
І всі ми вийдемо на вільний шлях
І рідні гори нам усміхнуться,
І буйний вітер зашумить в лісах.

Тоді думками я у край полину –
Де шумлять лози і води.
І заспіваю пісню із вами,
Що склали ми разом у дні туги.

Невільниче танго коли заспіваю,
Невільничим танго тюрму нагадаю,
Сталеві багнети і грізні обличчя.
За дротами воля, воля манить, кличе.

Джерело: Пісня у виконанні «Не журись!», театр-кабаре (Львів, Україна) з альбому «Пісні з-за ґрат».

Інші варіанти:

Колись співали пісню про кохання

Колись співали пісню про кохання,
Про тугу, щастя веселих днів.
Сьогодні дні ці – нам катування,
Ми засилаєм стогін з-за дротів.

Сумним акордом хай несеться голос
У степ широкий на вільний світ.
Ми – юні друзі із Закарпаття
Вам засилаєм стогін і привіт.

Невільниче танго колись заспіваєм,
Невільничим танго тюрму пригадаєм,
Сталеві багнети і грізні обличчя.
За гратами воля – і манить, і кличе.

Воля, ах воля жадана,
Мріє чарівна, де ти?
В тюрмі чекаю тебе щорана.
Де забарилась? Прийди!

Рану на ржавії грати,
Свій поцілунок кладу.
Збуджую нові надії,
Нитку життя я пряду.

Ще прийде час – і грати розірвуться,
І всі ми вийдемо на вільний шлях,
І рідні гори до нас усміхнуться,
А буйний вітер зашумить в лісах.

Тоді у рідний край я повернуся –
Шумлять там ріки, лози і дуби.
І заспіваєм невільниче танго,
Що склали разом ми із днів журби.

Джерело: текст – ХайВей (h.ua)

Виконують: