Ой, Морозе, Морозенку


Ой Морозе, Морозенку

• Ой ти, Морозенку
• Про Морозенка
• Дума про морозенка

українська народна пісня

1. Ой, Морозе, Морозенку, ой да ти й славний козаче,
за тобою, Морозенку, вся Вкраїна плаче! (2)
Ой, не так же Україна, як рідная мати, —
заплакала Морозиха, та стоячи біля хати. (2)
5. «Ой, не плач же, Морозихо, не плач, не журися, —
піди з нами, козаками, меду-пива напийся!» (2)
— «Чогось мені, козаченьки, мед-пиво не п’ється:
десь мій син Морозенко з татарами б’ється!» (2).
Із-за гори, із за кручі удалі військо виступає,
10. попереду Морозенко сивим конем виграває. (2)
Та схилив же голівоньку сиву коню аж на гриву,
та й розпустив чорні кудрі сиву коню до копитів. (2)
То ж не грім в степу горгоче, то ж не хмара світ закрила,
то ж татар велика сила козаченьків обступила. (2)
15. Бились з ранку козаченьки до ночі глухої,
козаків лягло чимало, а татар — утроє. (2)
Ні один козак не здався живим у неволю:
полягли всі, не вернувся ні один до дому. (2)
Не вернувся й Морозенко, голова завзята, —
20. замучили молодого вороги прокляті! (2)
Вони ж його не стріляли й на четі не рубали;
тільки з його молодого живцем серце виривали. (2)
Взяли його, поставили на Савур-могилу:
«Дивись тепер, Морозенко, на свою Вкраїну!» (2)
25. Життя старе України, як не було,— миновалось,
тільки думки на споминки та пісні остались. (2)
І живучі і могучі другі пісні України,
уразливі і унилі, як плач сиротини. (2)
Їх родив же стен широкий, гей, да Дніпр да море!
30. Вони з серця виливали од тяжкого горя. (2)
Розлилося по всіх піснях горенько козаче,
і в веселих і удалих сміючися плаче. (2)
Да як весело співати тебе, Україно,
ти ж ніколи не зазнала доброї години! (2)
35. Товкли ж тебе зо всіх боків ізо всеї сили
і хрещені й нехрещені сусідоньки милі! (2)
Хоч не хоч, а довелося увесь вік воювати,
і за віру й за родину, за правду стояти. (2)
І стояли, не внивали у лиху годину,
40. і здачі всім дать вспівали сини України! (2)
Та давно добро і лихо — усе минувалось,
тільки думки на споминки та пісні остались. (2)
Уся ти їх, Україно, славою покрита,
лютим горем, да сльозами, да кров’ю полита! (2)
45. І покіль над грішним миром світить сонце буде,
сії думки, сії пісні не за’будуть люде!

Пояснення та примітки

Нестор Морозенко був полковим осавулом Кропивянського полку, котрим керував під час Хмельниччини полковник Филон Джеджалій. Одночасно з Кривоносом Морозенко в 1648 році нищив Поділля, Браславщину. Пізніш (1649 р.) брав участь в облозі Збаражу. Був прихильником чорного люду, і завдяки цьому, а також своїй хоробрості мав велику популярність.

Пісню «про Морозенка» записано нами літом 1903 року від чернігівського кобзаря Терешка Пархоменка, а подаємо її тут, як зразок підроблення народної пісні, зразок тепер дуже поширений і між кобзарями нової формації (як Ів. Кучугура-Кучеренко) і між інтелігенцією. А.Ф.Полякова з Ніжена дала Пархоменкові два варіанти пісні про Морозенка (мабуть, з книжки А.Метлинського — ст. 408 і 411), мотив дав йому М.В.Лисенко (див. Пк. 188, десяток II—№ 2 та десяток XI—№1). Мотив Т.Пархоменко переробив по своєму, наддавши йому надто багато сентиментальності, яка ще побільшувалась його власним виконанням (такти 3 та 4 більш других мають фальшиво народного елементу). Що до тексту, то, як казав сам Т.Пархоменко, якийсь семінарист звів в один обидва варіанти й ще додав багацько свого. І справді, рядки 1 — 12 та 21 — 24 трапляються майже по всіх варіантах пісні, яких ми маємо чимало, останні ж цілком підроблені, та ще й місцями зовсім незугарно.

Джерело: Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні / Д.Ревуцький. – Київ: Час, 1919, стор.: 274-276.

Інші варіанти:

Про Морозенка

Ой, Морозе та Морозенку, ой, ти славний козаче,
Гей гей! За тобою та, Морозенку, уся Україна плаче

Не так тая та Україна, а як теє горде військо, Гей гей!
Заплакала та Морозиха, ідучи рано на місто.

«Не плач, не плач та Морозихо, об сиру землю не бийся,
Гей гей! Ходім з нами, з нами, козаками, да меду-вина напийся!»

— «Чомусь мені, да миле браття, да і мед-вино не пється!
Гей гей! Ох, і десь же мій син Морозенко да із турчином бється».

Пояснення та примітки

«Нестор Морозенко був полковим осавулом Кропивянського полку, яким керував під час Хмельниччини полковник Филон Джеджалій. Одночасно з Кривоносом Морозенко в 1648 р. нищив Поділля й Браславщину. Пізніше (1649. р.) брав участь в облозі Збаражу. Був прихильником простого люду і завдяки цьому, а також своїй хоробоості мав велику популярність» (Д. Ревуцький, Українські думи та пісні історичні, 275). У деяких збірниках пісня про Морозенка зв’язана з іншою (мольовою) мельодією та поширена додатком багатьох строф, що виявляють ознаки книжного походження. Це дало декому привід – уважати цілу пісню пізнішим фальсифікатом, до чого наведені строфи не дають підстави.

Джерело: Колесса Ф. Українська усна словесність // Ф.Колесса. – Львів: Накладом фонду «Учітеся, брати мої», 1938 ( Друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка), стор.- 351, 592-593.

Ой ти, Морозенку

Ой ти, Морозенку,
Ой ти преславний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Україна плаче.

Та не так тая Україна,
Як те горде військо!
Ой заплакала Морозиха,
Йдучи рано на місто.

Ой заплакала Морозиха
Та й стала тужити,
Що взяли її сина Івана
У військо служити.

«Не плач, не плач, Морозихо,
Об сиру землю не бийся,
Ходім з нами, з козаками,
Та меду-вина напийся!»

«Ой чогось мені, панове-браття,
Мед-вино не п’ється, —
Ой десь мій син Морозенко
З турком-шведом б’ється!

Ой щось, браття, перед двором
Сизий орел в’ється, —
Мабудь, мій син Морозенко
Назад не вернеться!»

У неділю та ранесенько,
Та ще до схід сонця,
Ой плакала Морозиха,
Сидя край віконця.

«Ой щось рано-ранесенько
Став мак розпускаться, —
Мабуть, син мій Морозенко
У неволю попався».

Ой з-за гори з-за крутої
Горде військо виступає,
Попереду Морозенко
Сивим конем грає.

Ой не вспів той Морозенко
На коника сісти,
Обступили Морозенка
Турецькії війська.

По тім боці запорожці
Покопали шанці;
Ой впіймали Морозенка
У неділю вранці.

Ой недаром ранесенько
Той мак розпускався, —
Ой уже наш Морозенко
У неволю попався.

Ой загнали Морозенка
В глибоку долину
Та спіймали Морозенка
За червону жупанину.

«Не будемо, Морозенку,
Ані сікти, ні рубати,
Лиш будемо, Морозенку,
Живцем серце добувати ».

Посадили Морозенка
На біле ряденце,
Ой вийняли з Морозенка
Кривавеє серце.

Познімали з Морозенка
Всі червоні стрічки;
Куди везли Морозенка —
Там червонії річки.

Розкопали Морозенку
Глибоку долину,
Висипали Морозенку
Високу могилу.

Прилетіла зозуленька,
Начала кувати:
«Вийди, вийди, Морозихо,
Морозова мати!»

Прилетіла зозуленька,
Сіла на воротях:
«Вийди, вийди, Морозихо,
В червоних чоботях!»

Прилетіла зозуленька
Та й сіла на хвіртці;
Ой виходить Морозиха,
Руки її в тісті.

Ой як вийшла Морозиха
У густії лози, —
Обілляли Морозиху
Дрібненькії сльози.

Ой, Морозе, Морозенку,
Ти преславний козаче!
За тобою вся Вкраїна
Тяжко-важко плаче!

Джерело: Українські думи та історичні пісні. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2008, стор.: 190-193.

Ой ти, Мороз, Морозенко

1. Ой ти, Мороз, Морозенко, ти славний козаче,
За тобою же, ой же Морозенко, уся ж Україна плаче. (2)

2. Не так Україна, як тая дівчина.
– Поїдем з нами, з нами, козаками, мед-горілочки нап’ємся. (2)

3. – Чого ж мені, хлопці, мед-горілочки не п’ється.
Та й коло моїх, братці, вороточок турок б’ється, б’ється-рубається. (2)

* Записано З лютого 1993 р. в ст. Березанська Виселківського р-ну від фольклорного гурту БК 6-ї бригади акціонерного товариства «Кубань».

Джерело: Українці Кубані та їхні пісні // Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005, стор.: 351-352.

Ой ти, Мороз, Морозенко

1 Ой ти, Мороз, Морозенко, ти славний козаче.
За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче. (2)

2. Ой не так же й Україна, як рідная мати.
Заплакала Морозиха, стоя біля хати. (2)

3 . Ой не плаче, Морозиха, об землю не бійся,
Бо вже ж твій син Морозенко з ворогами б’ється. (2)

4. Не три дня і не три ночі б’ється Морозенко.
Нехай б’ється, рубається, хай Бог помогає, (2)

5. Ой вивели Морозенка на Васюр-могилу,
– Дивись, дивись, Морозенко, на свою Вкраїну. (2)

6. Посадили Морозенка на жовтім пісочку,
Зняли, зняли з Морозенка червону сорочку. (2)

7. Доки сонце світить буде і житимуть люди,
Тії пісні, тії думи не забудуть люди. (2)

* Записано 21 серпня 1993 р. в ст. Полтавська від фольклорного гурту БК.

Джерело: Українці Кубані та їхні пісні // Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005, стор.: 352-353.

Ой ти, Мороз, Морозенко

1. Ой ти, Мороз, Морозенко, ти славний козаче,
За тобою, Морозенко, вся Вкраїна плаче. (2)

2. Ой не так же й Україна, як рідная мати.
Заплакала Морозиха, стоя біля хати. (2)

3. – Ой не плач же, Морозиха, не плач, не журися, ей!
Ході з нами, з козаками, вийдь з нами, напийся. (2)

4. – Ой шось мені, братці мої, мед-вино не п’ється, ей!
Бо вже мій син, Морозенко, із ляхами б’ється. (2)

5. – Нехай б’ється, рубається, хай Бог помогає, ей!
Із-за гори, з-за крутої військо ж наступає. (2)

6. Із-за гори, з-за крутої військо ж наступає, ей!
Попереду Морозенко сивим конем грає. (2)

* Записано 19 серпня 1993 р. в ст. Старонижчестебліївська Полтавського р-ну від фольклорного гурту БК.

Джерело: Українці Кубані та їхні пісні // Упорядник Надія Супрун-Яремко. – Київ: Музична Україна, 2005, стор.: 353-354.

Виконують: