Ой з гори, з гори вітер повівав


Ой з гори, з гори вітер повівав

текст, музика – народні

Ой з гори, з гори вітер повівав,
Дунай висихав, зіллям заростав,
Зіллям-трепіттям, вселяким цвітом.
Дивне звір’є спасає зілля,
Спасає зілля сивий оленець.
Надійшов над його молодий княжа,
Молодий княжа з лучком-стрілком.
Лучком-стрілком звір’є забив,
На гуслі грає, красно співає.
Надійшов над його батійко його:
«Ти, синку, синку, оленців стріляєш
На гуслі граєш, красно співаєш,
А того не знаєш, чого заплачеш:
Турки, татари Підгор’я взяли,
Полон забрали, долів погнали».
«Сідлай мі, тату, коня бистрого,
Злагоди мі, тату, меча острого,
Най я поїду, турка догоню,
Моє Підгор’я назад оберну,
Назад оберну, краще осаджу».
Ой як догонив та й їх розгромив.
Своє Підгор’я назад обернув,
Назад обернув, краще осаджав.
Ой осадив він три села людей:
Ой одно село — старими людьми,
А друге село — парубойками,
А третє село — дівчинойками.
Старії люди суди судили,
А парубойки на ворогів ходили,
А дівчинойки — шитойки шили.

Джерело: Історичні пісні // упор. І.П.Березовський. — К.: Радянський письменник, 1970., стор. – 29.