Пісня про рушник


Пісня про рушник

• Рідна мати моя
• Рушичок

вірш, текст – Андрій Малишко
музика – Платон Майборода

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
I водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші, блакитні твої.

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

* Слова А.Малишка, музика П.Майбороди. Державне видавництво образотворчого мистецтва і му­зичної літератури, К., 1959.

Джерело: Українські народні романси / Упорядкування, передмова та примітки Леопольда ЯЩЕНКА. – Київ: Видавництво Академії наук Української РСР, 1961, стор.: 380-381, 401.

Характеристика твору Андрія Малишка «Пісня про рушник»

Поезія А.Малишка завжди була і, сподіваюсь, буде дуже популярною в народі, бо простота і прозорість її форми, тематика, мова близькі як сучасникам поета, так і нам, його нащадкам. Це, мабуть, тому, що у своїх творах митець порушував морально-етичні та загальнолюдські проблеми сучасності.

Гімном материнства називають величну поезію А. Малишка «Пісня про рушник». Ця поезія — це сповідь-спогад ліричного героя, пройнята материнським теплом і синівською вдячністю.

У поезії матір дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на якому «росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї». Цей рушник пов’язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом найближчої і найсвятішої для кожної людини — образом матері.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала…

У творі образ матері — це символ чистоти і любові, це образ матері-берегині, яка дала нам життя, мудро формувала наші почуття, творила людину.

Ліричний герой поезії з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її сокровенне бажання бачити дитину щасливою. У його матері «незрадлива ласкава усмішка», бо вона уміє прощати і наставляти, жаліти. У матері — «засмучені очі», бо вона відриває від свого серця дитину й посилає її у великий світ, «в дорогу далеку». А на цій дорозі будуть і радість, і смуток, і печаль:

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:
І дитинство, й розлука, і вірна любов…

А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з батьківською хатою, материнську тривогу за долю своєї дитини.
Форма вірша з її рефренами і повторами, наближає його до пісні. А символічний образ рушника розповідає читачеві про все: сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм, нове життя, вірну любов. Композитор Платон Майборода написав музику до поезії, і оспівуються, і возвеличуються прекрасні, джерельно чисті почуття до найріднішої людини — Матері. Пісня невелика за розміром, і слів про матір сказано зовсім небагато, але образ її — такий виразний, зігрітий синівським почуттям.

Тема матері — наскрізна у поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше, найсвятіше у нього пов’язане з образом матері, яка навчила його добра, краси, любові до людей. «Пісня про рушник» — це данина подяки й любові народного поета священній пам’яті Матері.

текст – ukrclassic.com

«Пісню про рушник» першим передав «Голос Америки»

Композиторові Платонові Майбороді 1949-го зателефонували з кіностудії й запропонували створити пісню до стрічки про колгоспне село. Слова поет Андрій Малишко вже написав. Знайомими вони не були, тож спільні друзі звели їх на вул. Володимирській у Києві. Майборода сказав, що охоче писатиме музику, але Малишко має додати приспів.

— Нічого дописувать не буду! — спалахнув поет.

— Але ж навіть Чайковський виправляв деякі вірші Пушкіна, — зауважив композитор.

— Ви не Чайковський! — одрубав Малишко.

— А ви — не Пушкін! — дав одкоша Майборода.

Та наступного дня до композитора приїхав водій поета й передав слова приспіву. Так з»явився «Колгоспний вальс». Від тієї історії митці затоваришували. За три роки Малишко розлучався з другою дружиною Майєю, але не хотів розмінювати 5-кімнатну квартиру в будинку письменників на теперішній вул. Богдана Хмельницького, 68. Майборода запропонував: нехай Майя переїжджає в його однокімнатну, а сам він, на той час ще не одружений, замешкає в Малишка. Адже як нещодавньому лауреатові Сталінської премії композиторові все одно пропонуватимуть нову квартиру, то він перебереться туди з хати поета. Так і зробили.

У жовтні 1958-го Малишкові зателефонував режисер-постановник ліричної комедії «Літа молодії» Олексій Мішурін, аби замовити пісню для фільму. Сюжет такий. Головний герой Сергій, хлопець із Донеччини, вирушає до Києва вступати до театрального інституту. Квитка не має, тож їде «зайцем» на даху пасажирського потяга. В останню мить на верх вагона заскакує Наталка, майбутня абітурієнтка того ж вузу. Потяг рушає, Сергій дістає вишитого матір»ю рушника й співає пісню, яку й належало створити.

Поет лікувався у санаторії «Конча-Заспа», слухавку взяв Платон Майборода. Він передзвонив Малишкові, й той пообіцяв якнайшвидше написати текст. Але натхнення не було. Час спливає, зйомки майже добігають кінця, а епізоду на даху вагона не знімають — бо немає пісні. Режисер нервує, постійно телефонує Майбороді. Наприкінці жовтня надвечір композитор згадав мелодію, написану трохи раніше. За чверть години сам склав рядки:

Рідна мати моя,
ти ночей не доспала,
В тихім шелесті трав
ти мене сповила,
І в дорогу далеку ти мене
на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя,
на долю дала.

Цей куплет він тихо проспівав по телефону Малишкові. Поет на єдиному подиху дописав ще два. У початковому тексті Майбороди замінив другий рядок на «І водила мене у поля край села». Викликав машину, примчав до Києва? і пісні надали остаточного вигляду. Попри пізній час, зателефонували Олександрові Таранцю, голосом якого мав заспівати головний герой фільму Сергій. Прослухавши твір у виконанні Малишка — він мав ліричний баритон, — співак розчулився:

Малишко не хотів розмінювати 5-кімнатну квартиру

— Згадаєте мої слова: ця пісня облетить всю землю.

Наступного дня в «щорсівському» павільйоні кіностудії ім. Довженка записали фонограму. Зйомки завершилися в пору, режисер розпочав монтаж картини. Аж тут «Пісню про рушник» передав «Голос Америки». Платона Майбороду кілька разів викликали до КДБ. Намагалися з»ясувати, хто і як передав «за бугор» копію фонограми. «Винуватця» так і не знайшли. На студії вагалися, чи залишати в фільмі пісню, трансльовану «ворожими голосами». Врешті вирішили: якщо стрічка вийде без неї, це лише підтвердить існування у СРСР цензури.

Фільм «Літа молодії» вийшов на екрани у травні 1959-го. А наступного року Українське радіо готувало концерт, який транслювався на Францію. Французькою пісні перекладали на Всесоюзному радіо в Москві. «Пісню про рушник», за рекомендацією Майбороди. виконав Дмитро Гнатюк. За місяць на Українське радіо передали великий пакунок листів від французьких радіослухачів. Найбільше палких слів адресувалося «Песне о полотенце» — так московські редактори переклали для французів «Пісню про рушник». Відтоді вона пролунала 18 мовами.

Станіслав ЦАЛИК
28 травня 2009
Gazeta.ua

Виконують:

Рушничок, ансамбль (Монреаль, Канада), альбом – Рушничок

Світанок, дует (Монреаль, Канада), альбом – Світанок

Michael Boyko, альбом – ROMANTIC SONGS OF UKRAINE