Про Федора Безродного


Про Федора Безродного

• Про Хведора Безродного
• Дума про Федора безродного

українська народна дума

Ой по потребі, по потребі барзе царській
До там то много війська, гей, понажено
Да через мечу положено,
Да й не єдиного тіла козацького, молодецького
Живого не остановлено.
Тільки поміждо тим трупом Хведор бездольний,
Посічений та порубаний.
Та й на рани смертельнії незмагає,
А коло його джура Ярема, гей, промешкає!
До Хведор бездольний, безродний,
Гей, промовляє словами
Да обіллється гірко сльозами:
— Гей, джуро Яремо,
До дарую я тобі по смерті своєї
Коня вороного,
Ей, а другого білогривого,
І тягеля червони
Од піл до коміра золотом гаптовані,
І шаблю булатную,
Пищаль семип’ядную!
Ой та добре ж ти дбай,
Да на коня сідай,
Да передо мною повертай,
Да нехай я буду знати,
А чи удобен ти будеш
Проміждо козаками пробувати?
До джура Ярема ой да добре дбає,
Да на коня сідає,
Ой да перед ним повертає.
До Хведор бездольний, безродний,
Ей, да промовляє словами,
Да обіллється гірко сльозами:
— Ой да благодарю ж Тебе, Господа милосердного,
Ой, що не ледай кому,
Гей, моя худоба буде доставати,
До він буде за мене
Господа милосердного прохати.
Ей, джуро Яремо,
Да добре ж ти дбай,
Да на коня сідай,
Да їдь понад лугом базалугом,
Та понад Дніпром-Славутою.
До як ушкала гудуть,
Ей, то ти схоронися,
А як лебеді ячать,
Ей, то ти озовися,
А як козаки йдуть Дніпром-Славутою,
Ой, то ти об’явися,
Да шличок на копію іскладай,
Ой, да сам низенько уклоняй,
Наперед Господу Богу
І батькові кошовому,
Отаману військовому,
І всьому товариству кревному, сердешному.
Ой добре ж то він дбає,
Ой та на коня сідає,
Да понад лугом базалугом проїжджає,
Понад Дніпром-Славутою,
Ой, да козаків стрічає,
Да шличок на копію складає,
А сам низько уклоняє
Наперед батькові кошовому,
Отаману військовому,
І всьому товариству кревному й сердешному.
До то ж батько кошовий,
Отаман військовий промовляє словами:
— Ей, джуро Яремо!
Да не своїми ж ти кіньми гуляєш,
І не свої тягеля червонії,
Од піл до коміра золотом гаптовані,
І не свою шаблю булатную,
Не свою пищаль семип’ядну маєш,
А десь ти свого пана убив або істребив,
Або ж ти молодого душі ізбавив.
— Ой, батьку кошовий, отамане військовий,
Я свого пана ані вбив, ні стребив,
А ні молодого душі я не збавив,
А мій пан лежить у лузі, в базалузі,
Постреляний та порубаний,
І на рани смертельнії незмагає.
Да прошу я вас всенижающе
У луг-базалуг прибувати,
Ой да тіло козацьке, молодецькеє поховати,
Да звіру, птиці на поталу не дати!
До то батько кошовий, отаман військовий
Да добре він дбав,
Да в суботу із семисот п’ятдесят козаків вибирав,
Да в суботу проти неділі
О четвертій полуношній годині
У луг-базалуг козаків висилав.
Ой до вони прибували,
Да тіло козацькеє, молодецькеє знахожали,
На червону китайку клали,
Тіло козацьке, молодецьке обмивали,
А шаблями суходол копали,
А шапками та приполами переносили,
Та високу могилу висипали,
І прапірок у головах, гей, устромляли,
Та премудрому лицарю славу учиняли,
А тим його поминали, що в себе мали,
Цвіленькими військовими сухарями!
Услиши, Господи, у просьбах,
У молитвах Люду царському,
Народу християнському
І всім головам слухающим
Та на многії літа
До коньця віка,
До коньця віка!

Коментарі та примітки

Друк, за: Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваній кобзарем Вересаєм // Записки ЮЗО ИРГО. – К. ,1874. – Т. 1. – С. 35-47 (повторна публікація). Уперше опубліковано в: Думи и песни, исполняемые Ве-ресаем и записанные г. г. Чубинским и Русовым. Ноты к думам и песням, исполняемым О.Вересаем // Записки ЮЗО ИРГО. – 1873-1874. – Т. 1. – С. 1 (додаток). Зап. М.Лисенко на початку 70-х років XIX ст. від кобзаря Остапа Верисая з с. Калюжинці Прилуцького пов. Полтавської губ. (точна дата й місце запису не відомі). Передрук цієї ж думи з фрагментом мелодії див.: Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні. – К., 1919. Автор зауважив, що текст виправлено за нотним записом М.Лисенка (Ревуцький Д, Зазнач. праця. – С. 179). Проте є у Д.Ревуцького ряд розходжень із записом словесного тексту, здійсненого М.Лисенком, а саме: пропуски емфатичних вигуків, перестановки слів або доповнення, які не узгоджуються з мелодією, опублікованою зі словами М.Лисенком (Там само. – С. 176–179). Оригінал нот цієї думи серед рукописів композитора відсутній, зате відомий словесний текст думи (див. також: Грушевська К. –Т. 2. – С. 117; вар. «д» від О.Вересая), який цілком узгоджується з нотним текстом М.Лисенка; отже, примітка Д.Ревуцького, як і поданий ним текст зі змінами до цієї думи, не мають фактичного підкріплення. Удруге дума була повністю опублікована у виданні: Лисенко М.Характеристика музичних особливостей… (Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваній кобзарем Вересаєм // Записки ЮЗО ИРГО. – К. ,1874. – Т. 1.). У тексті під нотами в окремих місцях тут був наведений незначний ретуш за літературними нормами, судячи з порівняння першого і другого видання. Наприклад, подекуди сполучники «ла» виправлено на «та», частки «до» – на «то», замінено окремі русизми, скажімо, «горко» – на «гірко».

Це одна з найпоетичніших і найдраматичніших дум – про козацьке побратимство, про відданість козацьким звичаям і традиціям. Сюжетний мотив: смертельно поранений козак-лицар, «помежду трупом посічений та порубаний», просить свого джуру дати знати козакам про криваве побоїще та поховати його за козацькими звичаями, аби тіло «звіру, птиці на поталу не дати». Кінець думи – козацькі похорони. М.Максимович зазначив, що «сей курінний отаман, можливо, є той Безродний (Фома), що був військовим писарем при хороброму Гетьмані Богданку». «На перший погляд, – як писала К.Грушевська, – дума була дуже популярною, бо її не бракує ні в одній збірці дум, починаючи від Цертелєва» (Грушевська К. Українські народні думи. – К., 1927. – Т. 2. – С. 110). Як випливає з наявних публікацій, твір здебільшого передруковувався, а не розспівувався, як, скажімо, «Азовські брата» чи побутові думи. (К.Грушевська навела дев’ять різних варіантів від І.Романенка, О.Шута, О.Вересая, І.Крюковського та Т.Пархоменка, вказавши на видання, де цей текст передруковувався). Ті ж варіанти думи, що й у К.Грушевської, перераховано у збірці: Кирдан Б. Украинские народные думи. – М., 1972. – С. 440. К.Грушевська вважає, що дума «Про Безродного» мала надто виразний «становий колорит, аби користуватися успіхом у пізнішої некозацької суспільності» (Грушевська К. – Т. 2. – С. 110).

Цей твір – одне із найяскравіших утілень доброчестя козацького лицаря, якого «турецька булатна сабля порубала», та його вірного джури, який заміняє йому родину. Бути похованим за козацькими звичаями – єдине передсмертне бажання козака, яке виконують його побратими. Про думи, записані від О.Вересая – «Про Хведора Безродного», «Про удову і трьох синів», – М.Лисенко писав: «Складачі не гонилися за багатством барв звука; вся суть, увесь глибокий інтерес музики історичних дум полягає в музичній декламації… (слід відзначити, що всі вони були проспівані в гамі з основним тоном d, що, без сумніву, перебуває в залежності від голосових засобів виконавця, бо високі ноти тенорового регістру були б старому не під силу), являє собою ту своєрідну в українській мелодії притаманну видозміну діатонічної гами, яка на слухача справляє враження гармонічної мінорної гами» (Лисенко М. Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваній кобзарем Вересаєм // Записки ЮЗО ИРГО. – К. ,1874. – Т. 1.).

Джерело: Українські народні думи / НАН України, Ін-т мистецтвознав., фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України ; [упоряд.: С.Грица (кер. проекту) та ін.; відп. ред. акад. НАН України Г.Скрипник]. – К.: Вид-во Ін-ту мистецтвознав., фольклористики та етнології НАН України, 2007, стор.: 92-101, 789-790.

Виконують: