Про гетьмана Мазепу


Про гетьмана Мазепу

• Ой пише-пише да Гетьман Мазепа

українська народна пісня

Ой пише-пише да Гетьман Мазепа до Палія листи
Ой приїдь приїдь Палію Семене на бенкет до мене

Ой вже Семен ой вже Палієнко на подвір’я прибуває
А там його вельможний Мазепа зустрічає
Ой там його вельможний Мазепа вітає

Гей вельможний мій Семене Брате
Полковниче мій вірненький гей
Ой дай Радоньку мені гей

Ой обсідають з усіх боків вороги
Що найперший враг Петро-самодержець

Ой Палію Семене Полковниче мій
Ой сказать тобі словами не можу
Як трудно Брате Україну боронить

От так і рве тая сила його на Україну
Всю Україну обставив своїми гарнізонами гей
Воєводи-свавільці як і сам Петро
Опричники України
Так і норовлять нарід у ярмо своє запрягти

І не можу Брате я своєї старшини
під рукою міцно тримати
Як худоба розбрідаєцця в усі краї в усі боки
Батога одного любить

Не можу Брате я зібрати своїх старшин
під міцною рукою
Рабськеє начало ніяк не переборецця.

Джерело: 1. Співає зі старосвітською бандурою кобзар Микола Будник: Воскресні та Спасительні пісні, Видавництво «Павутинонька», Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2003. 2. Українські релігійні роздуми про Спасіння © Видавництво «Павутинонька», Нью Йорк – Львів – Київ – Харків – Москва, 2003. (текст – pisni.org.ua).

Інші варіанти:

Ой, пише, пише, та гетьман Мазепа

1. Ой, пише, пише, та гетьман Мазепа
та до Палія листи:
«Ой, приїдь, приїдь, Палію Семене,
та на бенькет до мене!
5. Ой, будемо, Палію Семене,
будем пити ще й гуляти, —
на москаля воювати!»
— «Ой, бодай же ти, гетьмане Мазепо,
10. ой, до того не діждав,
щоб я свою православну віру
та й під ноги підтоптав!…
Ой, пише, пише та гетьман Мазепа
та до Семена листи:
15. «Ой, приїдь, приїдь, Палію Семене,
та на бенькет до мене!»
Ой, вже Семен, ой, вже Палієнко
на подвірря в’їзжае,
а там його вельможний Мазепа
20. вином з чадом напуває.
Ой, вже Семен, ой вже Палієнко
меду-вина та й напився
та своєму вороному коню
та й на гриву похилився.
25. Ой, як крикнув вельможний Мазепа,
гей, на свої сердюки:
«Ой, візьміть, візьміть Палія Семена
та закуйте йому руки!».

Пояснення та примітки:

Семен Пилипович Палій, родом з під Борзни, ходив з Запорожжя 1683 р. з Яном Собєским проти турків. Після походу Палій сів на Хвастовщині, виганяючи шляхту та скликаючи до себе народ. Простий люд охоче йшов до нього й з українських земель, що були під Польщею, і з козацької лівобічної Гетьманщини, де тоді вже почало заводитись панство. Палій надумав одбити од Польщі всю козацьку землю часів Б.Хмельницького, по р. Случ, а чорні люде навіть похвалялись, що заженуть ляхів «геть аж за Вислу».

В 1702 році Палій захопив вже королевську кріпость Білу Церкву й згожувавсь піддатися під владу Мазепи й московського царя. Цар Петро I не хотів однак брати під свою державу Палія, щоб не сваритися з Польщею, яка повинна була помогти йому одбити у Шведів береги Балтійського моря. Мазепа ж боявсь Палія, бо його любили чорні люде й запорожці, котрі не терпіли самого Мазепу за панство й прислугу Москві, – боявсь, щоб коли не поставили гетьманом Палія замісць його. Року 1704 вийшов приказ Петра I Мазепі йти на Шведів. Пішов з Мазепою й Палій.

Скрізь по Правобічній Україні народ став підніматись: люде думали, що збудеться їх жадання – сполучитись з лівобічанами й скинути польських панів. Мазепа наговорив Петрові I, що Палій хоче підняти проти Москви чорних людей і Запорожжя, й тому цар дав Мазепі дозвіл викликати Палія до Москви або й заарештувати його. Мазепа закликав Палія до себе в обоз, заарештував його й вислав спершу до Батурина, а там через Москву на Сібір.

Після зради Мазепиної Петро І викликав Палія з Сібіру. Палій був під Полтавою, де, «бывши уже немощнымъ, обаче на конѣ аще и поддерживаніемъ ѣздячи, понуждалъ войско, даби непріятелю зламаному не дали обозрѣтися и убивали би шведовъ.» Те, що Палій був при царі, мусило одбивати багато чорного люду й козаків од гетьмана.

Все ж таки Палій не діждавсь, щоб цар прийняв до себе Правобічну Україну. Петро І указом оддав її полякам, а «неспокойный Палій» (як писав про нього гр. Долгорукий) в початку 1710 року успокоївся на віки. Поховано його, певно, в Межигорському манастиреві.
Пісня «про Палія та Мазепу» склалась по гарячих слідах подій – після 1708 року. Одповідь Палія (рр. 9 – 12) відбиває церковні намови проти шведів і Мазепи та слова манифесту царського й Скоропадського, що шведи в поході зневажають «церкви благочестивыя», а Мазепа «и Шведа для того въ Украйну призваль, даби поработить сей малороссіпскій народъ паки подъ древне ярмо Польское и церкви божій лишить благочестія и привесть въ Унѣю». Самі слова Палія взято з думи про Самійла Кішку (див. № 14, рядки 105 – 120).

Пізніш темні люде розуміли ці слова буквально й через те могло скластись таке оповіддання: «От як став шведський король підмовлять Мазепу, щоб той ішов Петра, Первого воювать. Мазепа й каже: «Як же я піднімусь на його, що він мині хрещений батько?» – (То, бач, зна, що гріх!) – «А ти», каже шведський король: «піди в церкву та на царських вратах потопчи Євангелію – будеш тоді проклятий, – тоді тобі не гріх!» Мазепа послухавсь та й потоптав Євангелію; за те ж тепер його й звуть проклятим».

Джерело: Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні / Д.Ревуцький. – Київ: Час, 1919, стор.: 192-194.

Виконують: