Жінка другова


Жінка другова

Жив та був собі козак

вірш, текст – Олександр Смик
музика – Олександр Смик

Жив та був собі козак – зірвиголова,
Та сподобалась йому жінка другова.

Ніби й досі і не жив, відшукав траву –
Попри Бога зворожив жінку другову.

Довелись іти на Січ1 під хоругвами,
Та не з ним були в ту ніч жінка другова.

Сумно2 шабельки дзвенять, пил та згарище,
Ідуть на ворожу рать два товариша.

Втричі більше ворогів, друг знесилений,
Пролунало поміж гір: “Прощай, милая!”

Козак коника обняв, б’є попругою,
Кулю на себе прийняв, яка другові.

Поверталися на Січ під хоругвами.
Гірко плакала в ту ніч жінка другова.

* Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
1 бій, 2 гучно – у виконанні пісні Тріо «Либідь».

Джерело: пісня у воконнанні гурту «Чорні черешні» з альбому «Кожен в серці солдат. Пісні поета-пісняра Олександра Смика».

Виконують:

Либідь, тріо (Київ, Україна), альбом – Lybid Trio. Vol. 2